Для світових ринків 2020 рік розпочався напрочуд невдало. З одного боку, спостерігалося певне перевиробництво продукції, що змушувало сумніватися у гарному майбутньому всесвітніх корпорацій.

Однак вважалося, що світова економіка за рахунок різноманітних стимулів зможе протриматися принаймні ще один рік, а тому до незначного зниження провідних біржових індексів не приділялося суттєвої уваги.

Більш того, обсяги ліквідності у світі дозволило продовжити зростання аж до 19 лютого цього року.

З іншого боку, у Китаї – світовій фабриці – була знайдена нова хвороба, сумнозвісний короновірус.

Введений в країні карантин, а також поширення хвороби на європейські та американські ринки обвалив виробництво у Китаї.

Реакцією інших гравців на падіння попиту на ресурси через значне просідання попиту стала цінова війна на ринку нафти.

Фактично, вже з 5 березня було помірне очікування початку кризи, але повноцінно вона розпочалася опівночі за київським часом 9 березня, коли відкрилися новозеландські фондові площадки.

У перші хвилини торгів нафта подешевшала приблизно на чверть, обваливши котирування основних акцій в середньому на 11%.

З того часу стало зрозумілим, що уникнути чергової економічної кризи вже не вдасться ні за яких обставин.

Дев’ять уроків попередніх криз

Величезні втрати фінансових інститутів на фондових ринках спровокували майже миттєву кризу неплатежів та недостатності фінансових ресурсів, що спровокувало подальший грандіозний розпродаж активів.

Одночасно з цим практично по всій Європі ввели карантин, аналогів якого не було за останні сторіччя, що ще більше зменшило фінансові активи корпорацій.

Оборот роздрібної торгівлі став сконцентрований лише в продуктах харчування і медикаментах, фактично замороженими виявилися туристична галузь, розважальна, транспортне сполучення, суттєві обмеження спостерігаються у логістиці, виробництві та будівельній індустрії.

Відповідь ФРС на це була швидкою та агресивною: зниження основної ставки фактично до 0%, а також обіцяний викуп цінних паперів на суму не менше 700 млрд дол.

Сукупний пакет монетарно-фіскальних стимулів нефінансового сектору США (домогосподарства + нефінансовий бізнес) попередньо складе понад 22% від ВВП на 2019 рік, не рахуючи вже сформованого дефіциту на 2020 року, тобто загальний обсяг комплексної підтримки в 2020 може досягти 30%, а ймовірно не менше третини від ВВП.

Такі рекордні вливання в економіку США, очевидно, не є останніми, слід очікувати аналогічних дій від ЄЦБ та урядів країн Європи.

Така жорстка реакція викликана тим, що очікувана криза, а також запровадження карантину у США, має призвести до банкрутства малих компаній, які не мають відповідних бюджетних субсидій.

Але найстрашніше те, що очікуються неймовірні касові розриви фірм, а також виробничий і міжгалузевої колапс через каскадний зрив поставок, договорів.

Для всіх очевидно, що просто корекціями світ не обійдеться, практично всі країни опиняться в значній рецесії.

В першу чергу слід очікувати суттєвого зростання безробіття, закриття фірм, особливо, в сервісній та креативній економіці.

Далеко не всі з них зможуть підтримувати свою активність онлайн, а фінансових запасів буде недостатньо для підтримання на плаву.

Наразі можна говорити про декілька сценаріїв подальшого розвитку.

Сценарій 1. Пандемія відступить через 2–3 місяці. В такому разі втрати економіки дійсно можуть вважатися помірними, оскільки за рахунок бюджетного фінансування, яке буде підтримано кредитами міжнародних організацій.

 Залежно від країни та розвитку її сфери послуг можна буде говорити про падіння економіки приблизно на 3–7% від ВВП.

Сценарій 2. Пандемія та відповідний карантин буде продовжуватися хвилями протягом року. В такому разі падіння ВВП вже становитиме близько 15–25% ВВП в залежності від країни.

Сценарій 3. Пандемія та карантинні заходи будуть йти більше року до знаходження потрібної вакцини чи ліків. Відповідно, за довгий час падіння ВВП в країнах може скласти до 40%.

Більш цікавим є те, які уроки слід винести з поточної кризи.

По-перше, медицина в усіх країнах світу продемонструвала неготовність до значних викликів.

Ідентифікація нових вірусів, боротьба з ними проводиться доволі повільно. Якби вірус був більш агресивним, людська цивілізація могла б суттєво зменшитися, що в свою чергу завдало би нищівного удару по економіці.

По-друге, абсолютно всі бюрократичні органи необхідно переводити виключно в онлайн-форму, щоб в разі нових пандемій держава не була залежною від можливості людей дістатися на роботу чи відповідної установи.

По-третє, виникла нагальна необхідність перевести більшу частину навчання в онлайн-форму, яка не тільки буде резервом на випадок стихійних лих, але й додатковою можливістю навчатися.

Таким чином, саме освіта в Україні постала перед необхідністю негайної трансформації.

По-четверте, стало зрозумілим, що інфраструктура відіграє критичну роль в разі непередбачуваних обставин.

Тому розповсюдження Інтернету, стабільного електро- та водопостачання є гарантією виживання країни в умовах лиха.

Очевидно, що розвиток цієї сфери впливатиме і на автоматизацію систем доставки, що є важливим при кризі.

Таким чином, завершення пандемії та економічної кризи повинні привести до формування нової країни, в якій дещо зміниться структура економіки, але яка буде більш готовою до потрясінь природного характеру.