Пандемія та пов’язаний з нею карантин – суворий виклик для бізнесу. Але поки багато хто говорить про збитки, не треба забувати про рушійну силу будь якої справи – людей.

Адже багато працівників часто не знають своїх прав та не розуміють, як їх відновити при порушенні. 

Спеціальних норм на час карантину не прийнято, тому нагадуємо норми чинного  законодавства у відповідях на найбільш  поширені  питання. 

1. Працівника змушують писати заяву про звільнення за власним бажанням. Чи це законно?

Ні. Це незаконно.  Якщо працівник не має бажання звільнятись, він за будь-яких умов не має писати таку заяву, адже у майбутньому в суді буде вкрай важко довести таку обставину, як примушування працівника з боку  роботодавця до написання заяви про звільнення за власним бажанням.

2. За яких умов під час карантину працівника можуть звільнити?

Слід зазначити, що працівник не може бути звільнений інакше як з підстав, прямо визначених законом.

Положення Кодексу законів про працю України не дають права роботодавцю звільняти працівників через введення карантину або обмежувальні заходи.

Таким чином, якщо роботодавець і працівник згодні, то трудовий договір у будь-який час  може бути припинений за угодою сторін (ст. 36 КЗпП України) або розірваний за власним бажанням працівника (ст. 38 КЗпП України).

Чи зросте безробіття через карантин

Але незалежно від введення карантину або обмежувальних заходів трудовий договір може бути розірваний і за ініціативи роботодавця у випадку, наприклад, ліквідації підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України), невідповідності працівника займаній посаді внаслідок недостатньої  кваліфікації або стану здоров’я (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України),  прогулу (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) та інших подібних випадках. 

Водночас з метою врегулювання  правовідносин та уникнення несприятливих наслідків для сторін  в умовах, що склалися (карантин та обмежувальні заходи), законодавець останніми змінами в законодавстві передбачив право роботодавця у період дії зазначених обставин доручити виконання роботи працівнику на певний період вдома або за заявою працівника надати останньому відпустку без збереження заробітної плати.

Проте слід зауважити, що таке поняття як "робота вдома" або у "віддаленому режимі" на сьогодні чинним законодавством не врегульовано.

Щодо відпустки без збереження заробітної плати, то особам, які доглядають за дитиною віком до 14-ти років, така відпустка надається в обов’язковому порядку на весь час введення карантину. 

Як "дистанційна" робота, так і надання відпустки, мають бути оформлені наказом роботодавця,  з яким, у свою чергу, має бути ознайомлений працівник.

Отже, під час дії карантину або обмежувальних заходів працівнику можна:

– працювати вдома (за наявності відповідного наказу);

– піти у щорічну чергову (якщо така ще не використана) або додаткову (за наявності підстав, встановлених законом) відпустку;

– піти у відпустку без збереження заробітної плати (певним категоріям громадян у випадках, передбачених законом, надається в обов’язковому порядку);

– припинити (розірвати) трудовий договір за угодою сторін (або за власним бажанням).

У яких випадках під час карантину звільнення може вважатись незаконним?

Будь-яких додаткових підстав для звільнення працівника у період карантину або обмежувальних заходів законом не передбачено.

Тобто якщо підстави звільнення не відповідають положенням закону та/або роботодавцем не дотримана процедура звільнення працівника – таке звільнення буде вважатись незаконним.

Що робити працівнику у разі звільнення?

У разі звільнення роботодавець має ознайомити працівника із наказом про звільнення,  провести з ним повний  розрахунок в останній день роботи та видати належним чином заповнену трудову книжку. 

Далі вже звільнений працівник може зареєструватися у Центрі зайнятості, що надасть йому можливість реалізувати  передбачене законом право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та отримувати соціальну допомогу по безробіттю.

Якщо ж працівник вважає, що звільнення незаконне, то  в такому випадку він має право звернутися до суду за захистом порушених трудових прав (із позовом про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу).

Важливо пам’ятати про строки звернення до суду в зв’язку з незаконним звільненням – місячний термін з дня, коли працівник отримав копію наказу про звільнення, або з дня видачі йому трудової книжки.