Яким буде світ після коронавірусу? Як швидко відновиться економіка? Ці питання хвилюють усіх світових економістів.

Поширення коронавірусної інфекції COVID-19 – майже безпрецедентний випадок в історії світової цивілізації.

Останній раз світ стикнувся з подібними проблемами під час епідемії іспанського грипу, яка сто років тому паралізувала світ.

Тоді, за різними оцінками, людство втратило від 20 до 50 млн осіб, а перехворіло до 400 млн людей планети.

Якими були наслідки іспанського грипу? Надзвичайно серйозними!

Звісно, можна довго дискутувати, що порівнювати "іспанку" з коронавірусом – не дуже коректно, що багато змінилося з того часу, зокрема, зазнала суттєвих змін система охорони здоров’я тощо.

Але я б радив усім повернутися на сто років назад і подивитися, чим усе закінчилося…

А закінчилося тим, що більшість країн почали перейматися протекціонізмом і закривати кордони.

Закривати кордони як для переміщення товарів, так і для переміщення людей. Насамперед Америка, яка тривалий час була відкрита для еміграції, закрила кордони для жителів багатьох країн світу.

Те ж саме стосувалося і руху товарів. На території Німеччини виникла абсолютно нова держава — Веймарська республіка, яка потім переросла у Третій рейх.

Загалом багато країн мали відмовитися від того стилю життя та ведення бізнесу, які були їм притаманні раніше.

Чи матимемо ми подібний сценарій після спаду поширення COVID-19? Спрогнозувати складно.

Та очевидно, що багато політиків і економістів побоюються саме такого сценарію розвитку подій, адже неспроста генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш нещодавно звернувся до лідерів країн "Великої двадцятки" у зв'язку з глобальною пандемією коронавірусу.

Як Україні подолати коронакризу з найменшими втратами для добробуту: заява економістів

Гутерріш запропонував виробити скоординований підхід до зниження загрози зараження і виділення трильйонних пакетів допомоги для міжнародної економіки.

Увага! Фокус саме на скоординованих діях, а не уособлених для кожної окремої країни.

Він також нагадав про необхідність надати допомогу країнам, що розвиваються, які можуть серйозно постраждати від епідемії коронавірусу та закликав скасувати різні тарифи та мита, а також санкції, раніше введені проти деяких країн.

Таке скасування санкцій дозволить забезпечити доступ людей до продуктів харчування, медикаментів і медичної допомоги, необхідної їм для боротьби з коронавірусом.

Зрозуміли можливі наслідки протекціонізму і закриття кордонів, очевидно, також у Німеччині. 

Тому уряд країни відправив медобладнання до Італії, незважаючи на заборону експорту медпрепаратів та обладнання, а багато німецьких федеральних земель надають лікарні для хворих із Італії, показуючи таким чином європейську єдність.

Читаючи світові новини та аналізуючи ситуацію в Україні, варто нам усім подумати над тими п’ятьма питаннями, які сьогодні крутяться і в мене в голові, і в головах інших світових економістів.

Перше. Як швидко закінчиться карантин загалом у світі й в Україні зокрема? Як швидко ми оговтаємося після цього карантину економічно (рік, два чи більше)?

І якщо у Європі, США, Китаї існують захисні механізми і фінансова подушка є надзвичайно сильною, то у нас цього немає.

Та очевидним для всіх нас вкотре став той факт, що за 30 років знущання над системою охорони здоров’я, повного дерибану державних коштів і небажання реформувати державу та економіку, медицину та освіту ми стоїмо за крок від прірви. І штовхнути нас туди може коронавірус.

Тому логічно виникає друге питання: чи ми самі будемо концентруватися на боротьбі з коронавірусною хворобою та економічними наслідками, чи відкриємося і підемо назустріч співпраці з МВФ та іншими міжнародними організаціями, які можуть допомогти?

Від цього залежатиме, яким чином розвиватиметься економіка України не лише цього року, а й наступні мінімум п’ять років.

Третє. Яким чином ми забезпечимо робочими місцями людей, які повернулися з-за кордону під час шаленої фінансової кризи, яка накриє Україну найближчі місяці?

Очевидним є той факт, що найближчим часом кордони в ЄС для нерезидентів будуть закриті, й нам потрібно думати, чим нагодувати наших громадян, аби запобігти масовим соціальним конфліктам та мародерству.

Держава має підтримати усіх і, відповідно, забезпечити хоча б мінімальними доходами усіх українців.

Яким чином це зробити, треба сідати і спільно державі, бізнесу та громадськості приймати рішення, розуміючи, що часу в нас небагато.

Четверте. Яким чином відновити економіку, яка вже зараз лежить? Що має стати тим драйвером зростання? Яким чином відбудувати нові процеси, щоб відбудувати нову державу?

І тут треба приймати абсолютно нестандартні й очевидно непрості для керівництва держави та суспільства рішення на кшталт легалізації казино та марихуани.

Повне перезавантаження трудового та податкового законодавства. Я вже не кажу про ринок землі сільськогосподарського призначення. Чи готові ми до цього?

П’яте. Як зможемо ми перемогти популізм і середньовіччя в головах більшості населення?

Тут відповідь очевидна. Нам потрібна повноцінна реформа системи освіти та науки. І потрібна не завтра, а вже зараз.

Необхідно саме під час карантину напрацювати основні елементи цієї реформи і шляхи її запровадження!

Сподіваюся, ми всі замислимося над цими питаннями і зрозуміємо, що дійсно, як і в самій Україні, так і в головах має бути порядок.

Не має бути шарахання від крайнощі до крайнощі й не має бути місця для тих мрійників, які думають, що можна побудувати державу за два дні, лише дивлячись телевізор.

Нещодавно з’явилася інформація, що уряд створив незалежну платформу для аналізу ситуації та моделювання розвитку економіки після кризи.

Вважаю, що це абсолютно правильне, хоч і запізніле рішення!