Класичні два питання – хто винний і що робити –  виникають у критичні часи. Та шукати винних непродуктивно, як би не хотілося. Актуальною залишається відповідь на питання: що робити?   

Почну з короткої  діагностики. В Україні одночасно наклалися декілька чинників, що загрожує значною дестабілізацією в країні.

Це світова пандемія короновірусу, фінансова криза та торгівельні війни. Ці зовнішні чинники є безперечно домінуючими.

Але до них додалися і внутрішні – невчасні кадрові рішення, невиконання держбюджету, падіння промвиробництва, зростаючий популізм перед місцевими виборами, політичні гойдалки у зв’язку з перемовинами з РФ.  

Який ефект ця "гримуча суміш" може мати для України?

По-перше, пандемія COVID-19 скоріше всього охопить більшість населення України протягом наступних двох-трьох місяців, незважаючи на заходи профілактики.

По-друге, економіка суттєво уповільниться, а може увійде у рецесію.

По-третє, залучення капіталу  для приватного бізнесу і держави буде неможливим як мінімум протягом шести  місяців, а можливо, і протягом декількох років.

Це обмежує можливості фінансування, а також створює реальні ризики дефолту по боргових зобов’язаннях.

Як Україні не потонути у кризі

По-четверте, значно активізується політичне протистояння навколо спірних позицій, зокрема питань війни на Донбасі.

Погіршення добробуту та збільшення кількісті безробітних сприятиме створенню революційної ситуації.

По-п’яте, питання України відійде на другий-третій план у порядку денному наших західних партнерів.

При тому, що проект президента Путіна просувається за планом і входить у нову фазу в результаті змін до Конституції РФ.

Переходжу до "що робити?"

Політична площина

Визначення пріоритетів. За таких умов, щоб не допустити "розносу системи"  (якщо використовувати інженерний термін),  єдиним правильним рішенням є мінімізація тих ризиків, на які є можливість вплинути, та пріоритизація дій влади.

В умовах кризи чинна система влади не спроможна ефективно рухатись по декількох процесах одночасно.

Обмежуючими факторами є низька спроможність знаходження рішень та їх реалізацій,  а також зменшення довіри з боку суспільства.

Отже, пріоритетами мають стати боротьба з пандемією короновірусу та розв’язання фінансової та економічної криз.

Усі інші питання які впливають на стабільність суспільства мають бути поставлені на паузу.

Наприклад, питання просування по Мінським домовленостям має бути призупинене, так само як і запуск  будь-яких суперечливих ініціатив.

Розширити політичну базу підтримки влади. Підсилити ключові інститути влади. Необхідно сформувати коаліцію та коаліційний уряд.

Збереження концентрації відповідальності на президенті на теперішньому рівні є надзвичай небезпечною для стабільності влади у цій ситуації.

Традиційна модель поведінки опозиції матиме надзвичайно руйнівний характер та обмежуватиме ефективність та рішучість дій влади в умовах кризи.

Тому в інтересах самого президента і країни в цілому, розділити політичну відповідальність за управління країною та залучити більше сил для пошуку та впровадження рішень.

Результатом стане фактичне повернення системи управління до парламентсько-президентської  та підсилення ключових державних інститутів – в першу чергу Кабінету міністрів.

Економічна площина

1) Найближчим часом варто виконати всі попередні умови для початку програми МВФ. Передбачити отримання бюджетної підтримки на подолання наслідків пандемії. Прискорити отримання макрофінансової допомоги ЄС.

Провести попередні перемовини щодо подальшого переформатування програми МВФ, щодо актуалізації її розміру та змісту.

2) Залучення гуманітарної та фінансової допомоги спрямованої на боротьбу з пандемією виходячи з консервативного сценарію розвитку подій.

3) Уряду разом із НБУ слід розробити план дій щодо забезпечення виконання боргових зобов’язань у 2020 році.  Провести перемовини щодо залучення пільгового фінансування від США та ЄС, міжнародних фінансових організацій.

4) Невідкладно провести перегляд бюджету на базі оновлених прогнозованих показників виходячи із консервативного сценарію розвитку подій, пріоритезуючи видатки на боротьбу з кризою та пандемією.

Скоротити необов’язкових видатків державного бюджету, які не стимулюють внутрішнє споживання та попит.

На жаль, у докризовий період держава суттєво недофінансувала інфраструктуру, а в час кризи винайти необхідні ресурси буде вкрай важко.

Важливо зберегти фінансування критичної (зокрема транспортної) інфраструктури на необхідному рівні.

5) Обмежити практику НБУ активного використовувати резервів для стримування курсу гривні.

6) Розробити податкову реформу, що базується на стимулюючому оподаткуванні та запровадити її з наступного року.   

7) Уряду та НБУ розробити план дій підтримки з боку держави суб’єктів господарювання з ризиком банкрутства.

Вісім порад бізнесу в період наближення шторму

Медична площина

Розробити альтернативну модель протидії розповсюдженню пандемії на випередження.

Наразі обрана модель "ізолювання", що має також максимально руйнівний вплив на економіку.

Скоріше вона виявиться неефективною через затримку з її запровадженням.

Важливо під час впровадження нових заходів переглядати та відміняти попередні, які виявилися неефективними.

З огляду на нестачу необхідних ресурсів, важливо зробити акцент на мобільності переміщення обладнання та спеціалістів по країні виходячи з географії спалахів.

Комунікаційна площина

1) Запровадити модель "єдиного голосу" при комунікаціях основних проблемних тем.

Зменшити періодичність виступів президента, що з кожного разом втрачають свою ефективність і значимість.

Наприклад, по темі короновірусу єдиним спікером може бути головний санітарний лікар.

2) Запустити сучасні інформаційні кампанії що підкреслюють відповідальність і роль кожного громадянина у стримуванні розповсюдження вірусу.  

Організаційна площина

1) Запуск центру реагування на кризисні ситуації COBR на базі британського досвіду, з визначенням алгоритму дій при кризисних ситуаціях, в залежності від рівня загроз.

Передбачити функціонал відстеження знаходження інфікованих, їхніх контактів і визначення способів локалізації .

2) Проводити більш виважену кадрову політику з акцентом залучення спеціалістів з досвідом роботи у кризових ситуаціях.