Буквально місяць тому всі ми стали свідками як декілька міністрів із чинного складу уряду за чутками написали заяви про відставку через ніби то низьке матеріальне забезпечення з боку держави.

А вже на днях історія зіграла в абсолютно іншому ракурсі із оприлюдненням нових окладів із преміями топ-чиновників у міністерствах, отриманих за грудень. 

В жовтні місяці ЗМІ прокотилась хвиля публікацій із зарплатами міністрів за повний вересень місяць.

На фоні цієї інформації найбільший профіт буквально за квартал під ялинку отримали міністр економіки Тимофій Милованов (збільшення місячного забезпечення в 14,73 рази), міністр юстиції Денис Малюська (майже в 11 разів) та очільниця Мінсоцу Юлія Соколовська (у 8,9 разів). 

Стало це можливим завдяки прийнятому наосліп у вересні закону із красномовною назвою "Щодо перезавантаження влади". Саме там уряду надали можливість в ручному режимі встановлювати премію. 

Масла у вогонь підливають зливи офіційних доходів керівників державних компаній, членів наглядових рад та премії у сотні мільйонів гривень, який пішов у відрив навіть порівняно з їхніми "політичними" колегами. 

Скільки повинні заробляти державні топ-менеджери

Динаміка доходів посадовців категорії "А" не йде в жодне порівняння з ростом соціальних стандартів в державі.

Навіть якщо ми будемо брати працюючих економічно активних громадян, а не малозабезпечені верстви, то рівень середньої заробітної плати за останній рік все рівно зріс на 16,5%. Не разів, а відсотків.

З іншої сторони, показово про результативність нинішнього уряду говорить виконання держбюджету-2019.

З подачі уряду відбувся секвестр на 20 млрд грн, зупинено платежі Державним казначейством в кінці року і навіть після секвестру недоотримано запланованих доходів на 28,6 млрд грн. Тому чим керувався прем’єр Олексій Гончарук, виписуючи премії в сотні відсотків, лишається незрозумілим.

Захисники підвищення матеріального забезпечення постійно апелюють до того, що якщо хочете професійних управлінців, то платити маєте відповідно.

Але скільки це "відповідно", самі не знають. Голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія говорить про фінальні суми у розмірі 2-4 тисячі доларів (до такого рівня після скандалу на уряді й зменшили тарифну сітку).

А от міністр Тимофій Милованов хоче за свою роботу 10 тисяч доларів. А це рівень, який недалеко відійшов від рівня США. 

Мотивація перекладати папери

Насправді проблема не в абсолютних числах зарплат, вона криється в діаметрально іншій площині. І про це ніхто не говорить, продовжуючи фокусуватись виключно на розмірі окладів та премій.

В Україні до цього часу не навчились адекватно оцінювати роль менеджерів у державному секторі, ніхто не робить ставку на користь результатів роботи з огляду на суспільні інтереси. 

Після останнього скандалу прозвучала обіцянка розміщати на офіційному сайті Кабміну КРІ усіх топ-посадовців.

Про ключові показники ефективності ми чуємо не вперше. Формально вони навіть вмонтовані в програму діяльності уряду на 5 років. Це стало "фішкою" документу, але суті не змінило.

Адже підкреслюю, ці показники жодним чином не впливають на рівень матеріальної винагороди, а отже, і мотивації високопосадовців.

Для української держави важливіше кількість пропрацьованих років, а не досягнення результату, що ясно показує структура заробітної плати українського посадовця не лише топ-рівня.

Вона складається з встановленого посадового окладу, надбавки за вислугу років (додатково 3% за кожен рік до 50% окладу), надбавки за ранг держслужбовця, за додаткове навантаження, за доступ до державної таємниці.

Звичайно, є ще і премії за результатами оцінки роботи за рік, квартал і місяць. Але варто підкреслити, особистий внесок посадовця оцінюється максимум до 30% від окладу. 

Зарплата держслужбовців: чи вистачить 40 тисяч грн на місяць для подальших реформ

Особливо на державних підприємствах національні інтереси та досягнення спільного блага відходить в тінь бажання керівників заробити кошти на рівні не меншому, ніж пропонує приватний бізнес провідних країн світу.

Адже навіть в Україні можливості бізнесу для оплати послуг СЕО значно менші. 

Ефективне державне управління. Загальносвітовий стандарт

У той час, коли у нас лише роблять акцент на рівні заробітної плати, у світі понад два десятиліття вибудовують нові підходи роботи чиновників на основі цінностей держуправління.

Ще з кінця 1990-х років на рівні ООН обговорюється і впроваджується концепція "Good governance".

Окрім власне принципів, на яких має будуватись управління, окреслено оптимальний набір для роботи системи показників результативності.

Вона побудована на трьох китах, серед яких згаданий вже KPI (кількісні показники), але не тільки.

По-друге, це BSC (Balanced Scorecard), що відповідає покроковій реалізації державної стратегії.

По-третє, це робота по стандарту "Smart". Вона полягає в тому, що завдання і цілі мають бути реальними, досяжними і конкретними.

Це в свою чергу дозволить виміряти ефективність пророблених кроків. 

Для порівняння: згадайте плани уряду про +40% ВВП за п’ять років і мільйон робочих місць.

Це показово демонструє, наскільки далеко ми знаходимось від світового бачення, якою має бути державна служба, а отже, і оцінка результатів роботи посадовців.

У минулому року Організація економічного співробітництва та розвитку схвалила рекомендації щодо державної служби, де з-поміж іншого вказала на пріоритетність залучення фахівців з необхідними компетенціями за рахунок передусім позиціювання держави як престижного місця роботи завдяки можливості впливати на розбудову суспільства.

І лише потім питання адекватного рівня оплати праці, який має базуватись на економічному розвитку економіки. 

Дані їхніх спостережень свідчать, що топ-посадовці отримують найбільшу компенсацію у Колумбії та Мексиці, а в заможних скандинавських країнах, як Норвегія та Ісландія, цей показник навпаки найнижчий.

Такий підхід застосовують для оплати праці членів Кабінету міністрів у США. Це вважається проявом жертовності в служінні власному народові.

Винагорода – єдина для кожного із 15 очільників федеральних департаментів і складає 16 641 доларів в місяць і навіть зменшилась порівняно з попереднім роком на 5%.

І це в країні з ВВП в 52 рази більшим за Україну.

Аналогічно депутати Європарламенту отримують єдину заробітну плату на відміну від їхніх колег у національних парламентах співдружності. Сьогодні вона складає 8932,86 євро. 

Цей приклад в жодному разі не є агітацією за "зрівнялівку" у державному секторі.

Це яскравий приклад того, якою має бути першочергова мотивація зайняття тих чи інших державних посад. 

У сухому залишку

Україна потребує повної ревізії державної служби із побудовою реальних мотиваційних елементів залучення висококваліфікованих кадрів з необхідною компетенцією по всій вертикалі, а не лише топ-менеджмент. 

Нині ідеї з реформування впираються знову в банальне підняття заробітної плати чиновникам на 30%, не змінюючи суті.

Тим самим реформа держслужби до сьогодні лишається сумішшю бульдога з носорогом, яка відкинула багатьох професійних людей, а на ходу підхопила ласих на збагачення демагогів. 

Кожне підняття окладу топ-посадовця, як і премії, мають безпосередньо базуватись на конкретних, зрозумілих досягненнях і оцінюватись згідно з запропонованою у статті системою показників ефективності, яку впроваджує весь цивілізований світ.

Одним із таких позитивних прикладів є результативні контракти для держслужбовців у Норвегії. 

Інакше ми і далі будемо спонсорами прихованої форми корупції та слухатимемо байки про малу зарплату чергового міністра.