По-перше, світовий капіталізм, лакмусовим папірцем якого і є Міжнародний економічний форум у Давосі, "офіційно" визнав свою кризу.

По-друге, визначено проблеми — зростання нерівності, перманентна політична криза та кліматичний фактор.

По-третє, капіталізм, який у 20 столітті впорався з найпотужнішими ідеологіями — комунізмом і квазіформами соціалізму на окремих частинах суші, — цього разу теж здаватися не збирається. Його мають врятувати його ж нащадки, тобто капіталісти: потужний трансатлантичний бізнес та місцевий підприємець.

Отже, Давос-2020 пропонує бізнесу прийняти його маніфест.

Він кардинально змінює підхід до завдань, які стоять перед компаніями і їхніми кінцевими бенефіціарами. Максимізація прибутку від виробництва не може залишатися самоціллю. Якщо бізнес і далі відстоюватиме винятково свої інтереси, тобто робитиме все можливе для зростання доходу, постраждають інші.

По суті, в минулому ми сказали б так: багаті повинні поділитися з бідними. Зараз усе трохи інакше: багаті не повинні робити біднішими середній клас і бідних. Бізнесу пропонують взяти на себе певні суспільні та соціальні зобов'язання.

Співпраця з урядами і громадськими організаціями — ось ключовий момент. Клаус Шваб, голова форуму, назвав це "співпрацею з використанням своїх здібностей та ресурсів, аби зробити внесок у створення більш цілісного та сталого світу".

Згадка стейкхолдерів невипадкова. Творці Давосу кажуть, що відповідальність бізнесу тепер масштабніша. Недостатньо відстоювати інтереси власників і співробітників, час брати відповідальність за клієнтів, постачальників і громади.

Бізнесменам говорять, що не можна просто так експлуатувати ресурси — природні або людські. Якщо підприємство працює в певному регіоні, у його інтересах зберігати інфраструктуру і налагоджувати суспільне життя.

Цими смислами просякнутий весь маніфест. Показовою є цитата: "Компанії, які є частиною більшої суспільної системи, також сприяють реалізації прагнень людей і суспільства. Результати діяльності компанії повинні вимірюватися не тільки доходом акціонерів, а й тим, як вона досягає цілей із захисту навколишнього середовища, соціальної відповідальності та корпоративного управління".

Майбутнє бізнесу — за партнерством. Маючи контакт з владою, громадами, компаніями з інших галузей, доведеться розвивати ком'юніті — залучати людей.

Ось що сказано у маніфесті: "Транснаціональні компанії самі, разом з урядом і громадянським суспільством, є зацікавленою стороною в забезпеченні нашого глобального майбутнього. Вони повинні розвивати свої професійні знання та вміння, використовувати підприємництво і відповідні ресурси, аби разом з іншими компаніями та стейкхолдерами покращувати ситуацію в світі".

Висновок дуже простий: корпоративна соціальна відповідальність стала частиною конкурентної боротьби. Давос-2020 чітко потрапляє до сучасного порядку денного. Що про це думають великі гравці — дізнаємося у січні.

Я хочу, аби про цей маніфесті почули в Україні. Держава не може самостійно впоратися з проблемами, які створює час. Це інфраструктурні, логістичні, соціальні виклики. Критично важливо налагодити суспільне життя не лише у сформованих центрах — Києві, Харкові, Львові, Одесі або Дніпрі, а й в інших містах.

Також я хочу, аби маніфест прочитали українські чиновники та виборні представники народу: прем'єр-міністр, міністри, їхні заступники, народні депутати, депутати обласних та місцевих рад, міські голови.

Нехай слова з Давоса будуть для них орієнтиром, адже влада повинна створювати умови для розвитку економіки. Яскравий приклад — розвиток газовидобутку, коли компанії спрямовували сотні мільйонів до бюджетів місцевих громад. Там ніколи не було грошей, а потім з'явилися дороги, дитсадки, школи та лікарні.

Звідки гроші? З податків бізнесу і завдяки його додатковим ініціативам у співпраці з місцевими громадами. Як гроші з'явилися у бізнесу? Завдяки роботі влади, яка створила законодавчі норми і стимулювала приватний капітал розвивати галузь.

Можна зробити набагато більше в усіх сферах, якщо призначені та обрані народом чиновники зрозуміють смисли Давоса-2020.