З 1 січня поточного року в Україні вступили в силу зміни до Податкового кодексу України та деяких інших нормативних актів (№ 2628-VIII), серед яких, зокрема, позбавлення АТ "Укрзалізниця" пільги по сплаті земельного податку – в тому числі у межах смуг відведення.

Фактично державний монополіст став у повному обсязі платити за всю землю, де розташовуються не тільки об’єкти інфраструктури, а й перони, перегони тощо.

В абсолютних цифрах ціна питання така. Обсяг оподаткованої землі збільшився на 209,4 тис. га, розкиданих по всіх областях та Києву.

При цьому обсяг "земельних" податкових відрахувань зріс втричі – з 1,2 млрд грн у 2018 році до 4–4,2 млрд грн цього року.

Це значний ресурс, який, зрозуміло, звужує і без того невеликий фінансовий маневр Укрзалізниці.

Та з цим можна було б миритися, якби не одне "але".

Укрзалізниця, як виявляється, єдиний транспортний кластер, який сплачує "земельний" податок за смуги відведення.

Землі, наприклад, дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування взагалі не підлягають оподаткуванню! Виникає питання – чому?

Це ж прямо порушує принципи рівності платників податків і ставить в очевидно нерівні фінансові умови автомобілістів та залізничників!

Дивимось далі. На землях залізничного транспорту – тих самих, які тепер оподатковуються по повній, – розташовані об’єкти інфраструктури.

Передусім, залізничні колії загального користування (а відтак земляне полотно, верхня будова колії та штучні споруди) на перегонах і залізничних станціях.

Вони призначені для пропуску поїздів, виконання операцій з прийому та відправлення поїздів, прийому та видачі вантажу, багажу і вантажобагажу, виконання сортувальної та маневрової роботи.

Все це господарство – ділянки, майно – державна власність, якою Укрзалізниця відає, а значить, сплачує за неї податки та підтримує у належному господарському стані.

Це, до слова, не копійчана справа. Технологія роботи лише з земляним полотном передбачає регулярне підсилення, відновлення, заміну окремих елементів, стабілізацію ділянок з деформацією ґрунту, відновлення й ремонт всіх захисних і укріплювальних споруд, облаштування під час будівництва двоколійних вставок тощо.

Все це – ще "плюс" близько 5 млрд грн на рік. Джерело покриття і цих витрат – бюджет Укрзалізниці.

Додайте до цього необхідність оновлення тягового рухомого складу та вагонів, вкрай потрібну закупівлю нових електровозів, модернізацію та електрифікацію ділянок колії та втілення інших інфраструктурних проектів. Усі вони вимагають масштабного фінансування в обсязі не менше ніж 24 млрд грн щорічно!

Важливо, що свої наміри Укрзалізниця втілює фактично власним коштом. Інших джерел доходів не було і немає.

Лише один штрих: згідно з законом "Про залізничний транспорт", Укрзалізниця мала б отримувати з місцевих та державного бюджетів компенсацію за пасажирські перевезення. Щоправда, з 1996 року ця норма не виконується. Обсяг збитків лише за 2018 рік – 12 млрд грн плюс капітальні вкладення в пасажирські перевезення понад 2 млрд грн.

Який вихід? Очевидний: не перевантажувати Укрзалізницю явно несправедливими платежами і включити землі залізничного транспорту (окрім тих, що оподатковуються на загальних підставах), до складу земельних ділянок, які не підлягають оподаткуванню земельним податком.

Це усуне нерівність, зменшить витрати залізничної галузі та збільшить її інвестиційну привабливість.

Вивільнені кошти можна направити на виконання планів з оновлення компанії. Це, у підсумку, сприятиме зростанню податкових надходжень за іншими статтями.

Важливо, що відповідь на питання платити чи ні земельний податок можуть дати парламентарі.

Але поки пільги для земель залізничної галузі немає. Як і коштів на фінансування пасажирських перевезень. Що будемо робити?