Національний банк отримав збитки через зміцнення гривні. Такі заголовки нещодавно прокотилися українськими ЗМІ.

Новини мали переважно негативне забарвлення. На перший погляд, все зрозуміло навіть школярам: прибуток – це добре, збиток – погано. Що тут обговорювати?

Та у випадку з центральними банками ситуація не є однозначною.

Багатий НБУ, бідний НБУ

Дійсно, у проміжній консолідованій фінзвітності за 9 місяців 2019 року Національний  банк звітував про негативний фінансовий результат у 12,3 млрд грн.

Ніби "зрада", бо зовсім недавно Національний банк декларував прибутки та перераховував у державний бюджет мільярди гривень.

Але гірка правда для шукачів зради полягає у тому, що отримання прибутків не є метою центральних банків, а найбільше грошей вони зароблять саме в часи криз.

Згадаймо 2008 рік. За режиму фіксованого обмінного курсу вперше за багато років гривня пікетувала з близько 5 грн/дол. до майже 8 грн/дол.

Тоді НБУ намагався знайти новий рівень "опори" і захистити національну валюту від подальшого падіння.

Для цього він витрачав значні обсяги золотовалютних резервів. Іншими словами, НБУ продавав долари, які раніше викуповував по курсу близько 5 грн, по курсу близько 8 грн/дол.

Ця курсова різниця і зумовила отримання ним значних прибутків. Але якщо зазирнути не тільки в бухгалтерський баланс НБУ, а й в цілому подивитись на стан справ в економіці, то навряд чи це можна було назвати перемогою.

Сильна гривня: нова реальність

Падіння ВВП, банкрутства банків, звільнення та скорочення на підприємствах, черги до банкоматів. Ось що приходить на думку, коли згадуєш 2008 рік.

До речі, за таких умов Національний банк активно надавав кредити рефінансування банкам та отримував процентні доходи, що тільки збільшувало його прибуток.

Схожа ситуація спостерігалася й у зовсім недалекому минулому – 2014 році. Тоді у лютому НБУ ухвалив безальтернативне рішення відпустити валютний курс, адже тримати його було нічим.

Потрійна девальвація призвела до підвищення гривневої вартості міжнародних резервів більш як удвічі.

Уявляєте, які прибутки отримав НБУ, коли продавав валюту, по девальвованому курсу?

Так, за підсумками 2014 року НБУ перерахував до  держбюджету прибуток  на суму  61,8 млрд грн. Для порівняння: у 2013 році це було 28,3 млрд грн. Вражає? Оце зросли доходи держбюджету!

Однак по факту девальвація, яка була причиною прибутків НБУ, була дуже болісною для економіки, фінансової та банківської системи України. Прибуток НБУ не врятував країну від наслідків кризи.

Тож висновок очевидний: отримання прибутків центрального банку не завжди є ознакою стабільного функціонування банківської системи, а інколи навпаки є ознакою фінансової кризи.

Зрада відміняється?

Так. Насправді зради ніякої немає. Є елементарні бухгалтерські розрахунки – переоцінка активів та зобов’язань в іноземній валюті.

Таку переоцінку проводять усі підприємства, котрі мають у складі балансу валютні статті.

У результаті змін обмінного курсу (а він змінюється, бо є плаваючим) виникає курсова різниця, яка може бути як негативною, так і позитивною.

Проте якщо для бізнесу рентабельність є важливим показником, то для НБУ одержання прибутку не є метою діяльності. Це напряму зазначено й у законі.

То що тоді має робити НБУ? Національний банк має забезпечувати цінову та фінансову стабільність, які сприяють сталому економічному розвитку України.

НБУ послабив гайки: як зниження облікової ставки вплине на особисті фінанси

Логіка тут досить проста: якщо зростає економіка, то прибутки отримують  підприємства, а податкові надходження до бюджету лише збільшуються.

Фундамент для такого зростання економіки вже закладено. Фінансова система стабілізована – банки перестали бути "чорною дірою" економіки.

Інфляція знизилася до цілі НБУ у 5%. Інвестори залюбки вкладають кошти у гривневі цінні папери і за продовження реформ почнуть інвестувати і в реальний сектор економіки.

Що відбувається за таких умов? Те саме, що у 2008 і 2014 роках з точністю до  навпаки.

НБУ купує надлишкову валюту та поповнює резерви, формуючи певну подушку безпеки, яка може стати у нагоді у випадку погіршення макроекономічної ситуації.

Але він не отримує прибутків від девальвації гривні і рефінансування банків. Водночас економіка зростає, міжнародні резерви України збільшуються, а банківська система працює стабільно.

НБУ не один такий?

Фінансові результати центральних банків стабільні в тих країнах, які мають фіксований обмінний курс.

Однак така стабільність рано чи пізно закінчується, разом із міжнародними резервами  і… починається криза, що й демонструє досвід України.

Зовсім інша історія у тих центральних банків, які дотримуються режиму інфляційного таргетування, обов’язковою вимогою якого є плаваючий обмінний курс.

Для них отримання збитків від переоцінки міжнародних резервів під час зниження інфляції та зміцнення обмінного курсу національної валюти є неминучим та цілком логічним.

Взамін – фінансова стабільність та економічне зростання.

Такий досвід мають успішні центральні банки, наприклад Чилі, Чехії та Ізраїлю.

Їх від’ємний капітал не мав негативного впливу на монетарну політику та на здатність центрального банку досягати своїх цілей. Саме в такій ситуації зараз знаходиться й Україна.