Широко відомо у вузьких колах, що Україна виробляє більше соняшникової олії, ніж офіційно вирощує соняшнику для переробки.

Звідки береться додатковий урожай, і як змусити "таємних" виробників соняшнику та решти "незадекларованих" культур платити податки — відкрите питання.

Це в Україні, а в багатьох країнах світу ці завдання допомагає виконувати дистанційне зондування землі — ДЗЗ.

Його почали використовувати у 1970-х роках для моніторингу великих територій.

Запуск великої кількості супутників і наявність великих об'ємів даних дозволили владі ухвалювати рішення у сфері екологічної та харчової безпеки, моніторингу розбудови міст, побудови єдиної інфраструктури геопросторових даних.

Як це працює? Фахівці роблять супутникові знімки і збирають наземні дані про посіви. Їх об'єднують і будують математичну модель розпізнавання й класифікації. В результаті можна побачити, що і де росте, наскільки зволожена земля.

Можна побудувати математичну модель, яка описуватиме, як змінюється індекс вегетації на кожному полі, спрогнозувати врожайність. Можна отримати порівняльну статистику щодо сівозміни на кожній ділянці за визначений час, щоб контролювати культури, які не можна довго вирощувати на одному місці.

Пропаде проблема ріпаку, соняшнику чи кукурудзи, які роками вирощують на одному місці, виснажуючи землю. Для чого це ще потрібно?

По-перше, держава зможе знати, що і де росте, матиме можливість робити чіткі прогнози та коригувати свою аграрну політику на основі реальних даних.

По-друге, в результаті реформи децентралізації ОТГ отримають можливість відстежувати використання землі та повноту сплачених податків.

ДЗЗ покаже, як використовуються поля, адже не скрізь їх об'їдеш. Раптом хтось нишком зробив кар'єр або щось збудував? Голова ОТГ і, власне кажучи, самі жителі, які є власниками цієї землі, хоч вона і передана комусь в оренду, повинні знати, що на ній відбувається, тому що це їхні гроші і їхня власність.

По-третє, ДЗЗ стане у пригоді аграріям. Карта зволоження допоможе їм оцінити стан землі і краще впроваджувати точне землеробство. Якщо вологи недостатньо протягом певного періоду, буде зрозуміло, де ставити системи зрошення. Аграрії також зможуть прогнозувати врожайність і планувати свою діяльність.

В Україні ДЗЗ почали впроваджувати у 2018 році фахівці Світового банку за підтримки Мінагрополітики та за участю Держгеокадастру в рамках гранту ЄС.

Спочатку вибрали три області: Київську, Львівську та Миколаївську, які суттєво відрізняються за переліком культур та структурою полів.

Миколаївська область — це зрошення, великі площі, степ. Київська — багато міст, мало зрошення. Львівська — абсолютно інші виробничі культури та клімат. Фахівці почали обробляти знімки із супутника та збирати наземні дані про культури.

У 2019 році мапу ДЗЗ отримає вся країна. Дані будуть розміщені на геопорталі. Коли команда розгорне цю технологію, побудує методологію і навчить фахівців нею користуватися, проект буде передано уряду на бюджетне фінансування.

Застосування таких передових інструментів дозволить ефективніше використовувати та контролювати землі після початку роботи ринку ріллі.