За економічними показниками Україна суттєво відстає від інших країн і майже завжди посідає сходинку у другий сотні світових рейтингів.

Як результат — ми найбідніша країна Європи, а трудова міграція набула загрозливих масштабів.

За роки незалежності державні інституції розробили сотні різноманітних економічних програм та стратегій, проте вони не дали належних результатів.

Оцінка реального стану економіки так само часто далека від об'єктивної.

Як приклад можна навести підходи до розрахунку рівня економічної безпеки України, затверджені Міністерством економічного розвитку і торгівлі.

У 2015 році був оголошений технічний дефолт, були суттєва девальвація гривні, падіння банківської системи, втрата підприємств на окупованій території, мільйони переселенців, торговельні обмеження з боку РФ, але, за розрахунками Мінекономіки, показник економічної безпеки зменшився всього на кілька пунктів.

Чи може Україна протистояти економічним загрозам, якщо влада їх не бачить? Зрозуміло, що ні, але це питання тривалий час залишається поза увагою влади. Як це часто буває, порятунок потерпілих — справа рук самих потерпілих.

Бізнес почав консолідуватися в широкі коаліції, об'єднуючи великі, середні, малі підприємства, бізнес-асоціації і формувати порядок денний для влади. Саме так утворилися Українська рада бізнесу та Спілка українських підприємців, які спільно сформували для кандидатів в президенти топ-10 пріоритетів.

Першочергове завдання для влади — забезпечити національну економічну безпеку. Напередодні 2008 року Україна мала добрі показники економічного зростання, збільшувалися доходи людей, депозити, активно розвивалося кредитування, люди масово купували собі житло.

Проте світова фінансова криза, точніше, неготовність влади до неї, призвела до найбільшого економічного падіння серед усіх країн. Уже тоді варто було замислитися над завчасною розробкою комплексу заходів, які б передбачили і нейтралізували економічні загрози, проте такий документ не був ухвалений.

Початок військової агресії 2014 року сприяв активізації роботи та оновленню стратегічних документів у сфері національної безпеки.

Виходячи із специфіки гібридної війни, що веде проти нас Росія, розроблена і затверджена доктрина інформаційної безпеки України, проте економічна безпека знову залишилася поза увагою Ради національної безпеки і оборони України.

Це означає, що економічні загрози чітко не ідентифіковані, не структуровані, не систематизовані, не визначені їх пріоритетність, шляхи їх запобігання і нейтралізації. У випадку світових потрясінь та напередодні суттєвих виплат за зовнішніми запозиченнями це може привести до катастрофічних наслідків.

Чимало більш стабільних країн, які не стикаються з явними загрозами, в доктрині національної безпеки мають розділ, у якому прогнозуються загрози для національних економік, або ухвалюють окремий документ — доктрину економічної безпеки, у якому комплексно розглядають відповідні питання.

Український бізнес, який усвідомлює свою відповідальність перед країною та людьми, що працюють на його підприємствах, вирішив протягнути руку допомоги владі і за сприяння Фонду підтримки економічної безпеки України залучив експертів з провідних аналітичних центрів для розробки відповідного документа.

Результатом роботи Інституту соціально-економічної трансформації, Українського інституту майбутнього та Центру соціально-економічних досліджень "CASE Україна" став аналітичний звіт з оцінки стану загроз в економічному секторі та причин їх виникнення і проект доктрини економічної безпеки.

Майбутній президент, незважаючи на його прізвище, повинен чітко усвідомлювати, що перед країною стоять значні економічні виклики. Якщо їх ігнорувати, то країна може знову зірватися в прірву. Те зростання, яке ми маємо за результатами попередніх років, може різко змінити свій напрямок.

Ці загрози однозначно усвідомлює об'єднаний український бізнес. Саме тому він підписав відкрите звернення до кандидатів в президенти з вимогою одразу після виборів затвердити доктрину економічної безпеки на засіданні РНБО.