Україна приєдналася до амбітних європейських цілей у збільшенні  виробництва альтернативної енергії і запровадила потужний стимул для інвестицій в "зелену" енергетику у вигляді "зеленого" тарифу.

У результаті більше 1 млрд євро інвестовано в проекти відновлюваних джерел енергетики (ВДЕ) за останні роки. Це більше за будь-яку іншу галузь.

Стрімке зростання інтересу до інвестицій у ВДЕ породжує об’єктивний страх фінансового перекосу на ринку електроенергетики, адже вже сьогодні генерація 2% електроенергії забирає з ринку 9% грошей.

Для того, щоб не відмовитися від поставлених цілей, необхідно скоригувати стратегію.

Частково це було зроблено в результаті прийняття у першому читанні проекту закону, яким запроваджується аукціонний принцип використання "зеленого" тарифу.

Рішення правильне і необхідне. Але для того, щоб воно було ефективним і аукціони запрацювали, а не стали тормозом для ринку ВДЕ, потрібно на ділі, а не на словах, суттєво спростити правила гри і покращити інвестиційне середовище в Україні.

Крім того, перехід до аукціонів передбачає збереження чинного "зеленого" тарифу для проектів, що реалізуються.

Скільки їх, яка їх потужність, якщо вони будуть всі введені в експлуатацію, то скільки це буде коштувати ринку?

Прогнози і розрахунки треба зробити тепер, щоб потім знову не шукати запізнілий вихід.

Важливо не допустити через 2-3 роки ризик нового дефолту з одного боку, а з іншого – провалу на ринку через те, що аукціони не запрацюють.

Чим повинні завершуватися дискусії, чи потрібно фінансово підтримувати розвиток ВДЕ і чи готове суспільство платити за це?

Яким повинне бути регуляторне середовище для створення і розвитку проектів ВДЕ?

Які існують шляхи та можливості для інвесторів, що прийняли рішення інвестувати у будівництво електростанцій ВДЕ?

Питання, які потребують ретельного аналізу і відповідей від органів державної влади.

Альтруїзм присутній у меценатстві та благодійності. А для інвесторів основною мотивацією є прибуток.

І коли ведуться дискусії, що основна проблема в Україні полягає в корупції чи неефективності судової системи при захисті прав власності чи невідворотності покарання, я готовий посперечатися, що основною проблемою є відсутність економічного зростання, яке повинно забезпечити дохідність інвестиційних проектів.

Тільки завдяки дії в Україні "зеленого" тарифу проекти ВДЕ можуть окупитися за 4-6 років залежно від потужності.

Так, це дорого обходиться енергоринку і несе певні ризики фінансового перевантаження, але саме це створило такий інтерес до проектів у інвесторів.

Тепер, коли собівартість будівництва 1 МВт суттєво знизилася, "зелений" тариф може бути скоригований шляхом створення конкуренції при продажі тарифу через аукціон.

При цьому важливо забезпечити лояльний перехід до аукціонів, не втратити інвестиційну привабливість галузі ВДЕ та не допустити зворотної дії нових правил.

Майже рік я витратив на розробку проекту сонячної електростанції потужністю 1 МВт.

Пройшовши нелегкий шлях – "з нуля" до отримання дозволу на будівництво – можу право стверджувати: купити готовий проект ВДЕ економічно вигідніше, ніж починати справу з чистого паперу.

Чого тільки вартує одна процедура отримання технічних умов на приєднання!

Ринок продажу готових проектів ВДЕ тільки починає формуватися в Україні, але я переконаний, він дуже стрімко розвиватиметься.

Регуляторне середовище для впровадження проектів ВДЕ в Україні є не найкращим, але інтерес до високої дохідності проектів завдяки високому "зеленому" тарифу нівелює перешкоди, які необхідно подолати на всіх етапах реалізації проекту. 

Тому інвестору набагато простіше або придбати готову, вже діючу станцію і продовжити її експлуатацію, або купити корпоративні права компанії з готовим проектом максимальної готовності, збудувати станцію, отримати "зелений" тариф і надалі його експлуатувати.

Досвід – це найкращий вчитель, дохідливо пояснює, але дорого коштує.

Створивши проект сонячної електростанції, як інвестор, можу стверджувати, що крім запровадження аукціонів на продаж "зеленого" тарифу, необхідно спростити і в часі, і в кількості процедур порядок отримання в оренду земельних ділянок.

Також необхідно врегулювати і стандартизувати вартість і процедуру приєднання електростанцій до мереж.

Процедура вводу в експлуатацію і отримання "зеленого" тарифу також повинна бути спрощена.

Метою і кінцевим результатом таких змін повинно стати зниження взяткоємності галузі, адже висока дохідність приваблює корупційні схеми та продукує певних "активістів".

На жаль, сьогодні інвестори та девелопери самі зайняті пошуком привабливих земельних ділянок з можливостями підключення до мереж. А коли знайшли – проходять складні, довготривалі процедури.

Інтерес повинен породжувати впевненість у інвестора.

Тому місцевим органам було б корисно не чекати поки інвестор сам постукає у двері, а проявляти активність в аналізі інвестиційних можливостей територій, популяризувати їх, запрошуючи інвесторів для створення проектів. І не лише в галузі ВДЕ.