Міністерство фінансів України запропонувало на обговорення проект закону "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо критеріїв визначення осіб з високими статками".

З одного боку, проект закону направлений на впровадження міжнародних стандартів в національне законодавство, та з другого – як завжди викладений у властивій українській манері.

Отже, розберемось, кого саме держава вважає багатіями та за ким хоче посилити контроль:

- особу, що володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або є податковим резидентом іншої держави та задекларувала дохід за попередній рік 10 і більше мільйонів євро;

- особу, чий загальний річний оподатковуваний дохід за попередній податковий рік перевищує 50 мільйонів гривень;

- особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) великого платника податків.

Також пропонується створити єдиний державний реєстр, який буде містити відомості про таких осіб.

Іронія у тому, що у той час, коли у світі ведеться боротьба з виведенням капіталу з під оподаткування в офшори, в Україні чомусь вирішують тиснути на  власників вітчизняного бізнесу – великих платників податків.

Такі заходи, на мою думку, навпаки спонукають бізнес іти в тінь і аж ніяк не направлені на сприяння легалізації отриманих доходів.

Насправді, більшість представників українського бізнесу готова до прозорості в питанні сплати податків та сподівається, що держава зможе гарантувати безпеку даних, які збираються в податкових цілях, а не сприятиме розвитку рейдерства.

Запропоновані зміни зобов'язують людей з солідними статками щорічно подавати податкову декларацію, навіть якщо їхній дохід протягом року був отриманий виключно від податкових агентів.

Доходом отриманим від податкового агента вважається дохід отриманий від будь-якої юридичної особи чи представництва нерезидента в Україні, при виплаті якого податковий агент вже нарахував, утримав та сплатив податок відповідно до норм законодавства від імені та за рахунок фізичної особи.

Несвоєчасне подання річної декларації про майновий стан і доходи тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 10% суми нарахованого податку на доходи фізичних осіб.

Зараз за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від 51 до 136 грн.

Фіскальні органи отримають право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань не пізніше закінчення 3065 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Справедливо сказати, що європейські країни (в їх числі - Велика Британія, Німеччина) також зобов'язують своїх громадян щорічно подавати податкову декларацію, незважаючи на отримання ними доходів виключно від податкових агентів.

Однак таке декларування не стосується лише людей зі статками, а застосовується до усіх громадян без виключення.

У перспективі ще одна "радісна" новина – зміни до закону "Про банки та банківську діяльність" щодо порядку розкриття банківської таємниці.

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкриватиметься банками фіскальним органам.

Уповноваженому органу достатньо тільки надати письмову вимогу щодо залишку коштів на рахунках конкретної людини з високими статками. 

Тепер стане можливим відслідковувати стан рахунку як на конкретну дату, так і списання та зарахування коштів за конкретний проміжок часу.

Запропоновані зміни нагадують міжнародний CRS стандарт – автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки (Common Reporting Standard). 

Але різниця у тому, що закордонні банки збирають інформацію про фінансову діяльність за рахунками осіб-нерезидентів.

Вони  передають її податковим органам своєї країни, які вже направляють цю інформацію автоматично у країну резиденства власника рахунка.

Збір інформації стосується тих рахунків, річний баланс яких перевищив 250 тис. євро. Справді, такий стандарт дійсно допомагає запобіганню уникнення від оподаткування щодо отриманих іноземних доходів.

Однак в Україні планують ввести такі норми для резидентів своєї країни та відслідковувати отримання доходів у рамках держави.

Якщо здійснювати імплементацію міжнародних стандартів в українське законодавство, то варто робити це якісно, продумано, з дотриманням основних прав та свобод громадянина.