Першого січня вся українська туристична галузь знайшла під ялинкою неприємний подарунок. Вступили в силу нові правила розрахунку туристичного збору.

Туристичний збір є податком, який іде у місцеві бюджети, ставки на нього встановлюють місцеві ради у межах, визначених у статті 268 Податкового кодексу України.

До 1 січня 2019 року це було орієнтовно 0,5-1% вартості всього періоду проживання туриста.

Тобто туристичний збір був непомітний як для заможних туристів, які зупинялися в елітних готелях, так і для тих, хто обирав економ-варіант.

Туристичний збір був далеко не основним джерелом наповнення місцевих бюджетів. Так згідно з планом, у 2018 році по всій Україні його мали зібрати 77,5 млн грн при загальній сумі доходів громад у 559,2 млрд грн, або 0,01% доходів.

І це відповідало здоровому глузду, адже загальновідомо, що основну користь для економіки та бюджету турист створює не прямими податками, а коли витрачає гроші в сфері обслуговування, що створює нові робочі місця і суттєво збільшує надходження інших податків: ПДВ, ПДФО, акцизу з продажу алкогольних виробів тощо.

Проте з 2019 року ситуація змінилась. Без погодження з комітетом Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму, а також без погодження з експертами та фахівцями туристичної галузі були прийняті зміни до Податкового кодексу.

Ініціатором змін був депутат Антон Яценко, який був невдоволений, що його мажоритарний округ – місто Умань – регулярно потерпає від напливу хасидів, які, на його думку, недостатньо компенсують місцевому бюджету витрати подолання наслідків їх перебування у місті.

Відповідно, після нововведень туристичний збір розраховується вже не як відсоток від вартості готельного номеру, а як відсоток від мінімальної заробітної плати.

Відповідна частина статті 268 Податкового кодексу тепер звучить так: "Ставка збору встановлюється …, у розмірі до 0,5 відсотка - для внутрішнього туризму та до 5 відсотків - для в’їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати".

Тобто зараз турист-українець буде сплачувати до 21 грн за добу проживання, а з турист-іноземець до 208 грн за добу.

А враховуючи, що 70% поселень – це дві людини, то збільшення ціни за добу коливатиметься до 42 та 416 грн відповідно.

 І ставка буде єдина для будь-яких готелів та хостелів в межах регіону. Це явно створює дисбаланс на ринку та перешкоди саме для тієї частини галузі, яка орієнтована на економ-туризм. Тому що ціна ночівлі в хостелі може коштувати 10-15 доларів, і такі варіанти є дуже популярними серед молоді.

Фактично для іноземного туриста, який вирішив відкрити для себе Україну, ціна може збільшитись на 50-80%. І коли студент-поляк побачить, що ціна в Україні за ліжко-місце вище ніж, скажімо в сусідній Німеччині – він двічі подумає, чи їхати в Україну взагалі.

При цьому для елітних готелів сума збору навпаки зменшиться у відсотковому вираженні.

Звичайно, що Податковий кодекс встановлює верхню межу податку, залишаючи остаточне рішення за місцевими радами, тобто ті громади, які не хочуть миттєво зробити частину своєї туристичної галузі неконкурентоспроможною, звичайно встановлять ставки нижчі від максимальних, що взагалі поставить під сумнів будь-який сенс та користь від нових правил.

І це не кажучи про корупційні ризики нових правил розрахунків. Адже Податковий кодекс встановлює перелік винятків, коли не треба сплачувати туристичний збір.

Наприклад, його не треба сплачувати якщо до вас приїхали родичі, або відпочивають інваліди, учасники ліквідації катастрофи на ЧАЕС тощо.

Відповідно, сьогодні перехід в тінь і несплата туристичного збору з відповідним корупційним підкупом перевіряючих органів надасть конкурентні переваги невеликим готель’єрам.

Таким чином, нові правила розрахунку туристичного збору є:

−  несправедливими та поза логікою здорового глузду. Адже за умови фіксованої ставки з однієї особи за ночівлю, а не пропорційної до вартості номера – ціни на середньостатистичні українські заклади розміщення можуть збільшитись на 50-80% для іноземців, при цьому в дорогих готелях – на 10%.

Таке викривлення та дисбаланс у ціноутворенні призведе до знищення або "переходу в тінь" саме економ-готелів із вартістю менше 1000 грн за номер;

− непропорційним та безпрецедентним збільшенням вартості проживання, що вдарить по в’їзному та внутрішньому туризму.

 Ціна номеру за рахунок нових ставок може відрізнятися від заявленої в системах бронювання, на кшталт Booking.com, на 100%.

Варто зазначити, що ніде у світі туристичний збір не перевищує 15% вартості номера.

Зазначені нововведення у поєднанні з нещодавнім воєнним станом, збільшенням вартості української візи на 20% та демпінгом на виїзні тури – відштовхнуть як внутрішніх, так і зовнішніх туристів;

−  дискримінаційні щодо іноземних туристів. Різні ставки для внутрішніх та в’їзних туристів призведуть до погіршення іміджу України у світі.

Крім того, внутрішні туристи, які їдуть у відрядження, як і раніше звільняються від сплати турзбору, а іноземці у відрядженні  мають платити (до цього не платили).

Слід нагадати, що це члени екіпажів, міжнародні експерти, дипломати, донори, представники фінансових організацій, які надають допомогу Україні тощо;

− деструктивні та генеруючі хаос на туристичному ринку.

Доки більшість місцевих рад не визначилося, а Державна фіскальна служба не дає пояснень – туроператори та готелі не можуть продавати туристичні послуги через невизначену вартість.

За висновками експертів, ці нововведення призведуть до руйнівних явищ у розвитку вітчизняної туристичної сфери. Мова йде про скорочення робочих місць мінімум на 25%; збільшення тіньового сектору і, як наслідок, – скорочення бази оподаткування; закриття дрібних закладів розміщення та скорочення робочих місць у готельному секторі. 

Можливе погіршення іміджу України внаслідок дискримінації іноземних туристів та іноземних осіб, що перебувають у відрядженні, а також репутаційні втрати органів влади.

Як врятувати вітчизняну туристичну галузь, яка ледь-ледь оговтується від втрат після воєнного стану, від подорожчання української візи та введення Укрзалізницею плати за бронювання групових квитків?

Успішний світовий досвід підказує, що для розвитку вітчизняної туристичної сфери необхідно навпаки зменшувати податкове навантаження на вартість розміщення.

Так, у більшості цивілізованих країн у вартості поселення всі податки і збори становлять до 15% вартості номера, зокрема для готелів застосовується знижений - нерідко удвічі - ПДВ.

А в Україні всі податки і збори з нововведеннями будуть становити до 220%, тобто більш як подвійну вартість номера, що є абсурдним.

Ось і відповідь вам на питання, чому закордоном відпочивати дешевше, ніж вдома. Очевидно, що це треба негайно змінювати.

Ми пропонуємо оптимальне рішення, що з одного боку, не вдарить по галузі, а з іншого боку, наповнить місцеві бюджети:

1) турзбір має обчислюватись від вартості номера за весь період проживання і не авансованими внесками, що неможливо на практиці, а після надання послуги;

2) ставки 0,5–5% від вартості номера, що збільшить надходження місцевих бюджетів без знищення галузі;

3) цільовий характер турзбору (гроші спрямовуються на поліпшення туристичного сервісу, промоцію тощо).

Співавтор - Тетяна Острікова, народний депутат, фракція "Самопоміч"