Система підтримки фермерів: роздати не все, а всім

2018 рік став першим в історії українського фермерства, коли слова влади про підтримку були підтверджені реальним фінансовим ресурсом.

На розвиток фермерських господарств у державному бюджеті було закладено 1 млрд грн.

Напрямки спрямування цих грошей могли визначити самі фермери.

Уряд надав карт-бланш виробникам і профільній асоціації фермерів та приватних землевласників. Вони отримали можливість написати програми підтримки та порядки їх реалізації у найбільш комфортному для фермерів форматі.

Я був долучений до цього процесу з першого дня і можу запевнити, що жодного разу жоден з визначених в результаті напрямків підтримки не нав'язувався згори, а народжувався винятково в самій фермерській спільноті.

На першому етапі ми зібрали і проаналізували пропозиції від обласних осередків фермерів, відсікли від них ті, які з різних причин не могли бути реалізованими. Наприклад, була пропозиція давати 5 тис грн на голову корови кожному фермеру, але це дублювало програму підтримки тваринництва.

У підсумку вийшли на п'ять блоків, які охоплювали основні потреби фермерів.

Потреба у грошах — компенсація кредитних ставок. Потреба в потужностях для переробки та зберігання продукції — компенсація 70% вартості обладнання.

Потреба в експертній підтримці — здешевлення вартості дорадницьких послуг.

Потреба у високотехнологічній техніці — додаткові 15% компенсації до програми здешевлення вартості сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва (25%), завдяки чому фермери можуть купувати техніку із знижкою 40%.

Потреба в доступних засобах виробництва — здешевлення 80% вартості насіння вітчизняної селекції, але не більше 30 тис грн на одне господарство.

При формуванні цих програм ми керувалися принципом "роздати не все, але всім". Тобто не прагнути до повного вичерпання бюджету, а намагатися охопити максимальну кількість фермерів, оскільки в подальшому саме ці перші отримувачі дотацій будуть адвокатами державних програм серед своїх колег.

Саме прагненням максимального залучення було продиктоване введення лімітів на отримання коштів в одні руки, а також обмеження щодо земельному банку потенційних одержувачів — не більше 500 га на фермерське господарство.

Основний докір на адресу державних програм з підтримки фермерства — відсутність автоматичності. Система працює за "заявницьким" принципом, а фермери воліли б просто одержувати гроші на рахунок.

Таке бажання зрозуміле, але з огляду на те, що потреби у різних господарств різні і їх не можна усереднити, така автоматичність неможлива за визначенням.

Як відомо, відсоток вибірки щодо фермерського мільярда невисокий. Це пов'язано з великою кількістю потенційних одержувачів та їх менталітетом.

Я сам виходець з фермерського середовища, хоч і вийшов із складу фермерського господарства перед переходом на державну службу, і прекрасно розумію основні причини, які пояснюють таку низьку активність.

Це давня звичка сподіватися тільки на себе, недовіра до всього, що походить від влади, стратегія вичікування "хай сусід спробує, а потім я", боязнь перевірок.

Ближче до кінця року ці перестороги вдалося якщо не повністю зняти, то суттєво послабити, й активність щодо фермерських програмам підтримки значно підвищилася. Якщо у травні була всього 31 заявка, то в серпні ми отримали 471, у вересні — 569. Восени кількість заявок продовжує активно зростати.

Ми внесли низку вдосконалень — Кабмін був гнучким і дозволив оперативно це зробити. Були спрощені порядки отримання коштів, зокрема розширили перелік банків-партнерів, програму здешевлення обладнання для кооперативів поширили на м'ясний та овочевий напрямки, лібералізували вимоги до отримувачів.

Також ми ввели два нові напрямки прямої підтримки, які максимально відповідають бажанню автоматичного отримання дотацій.

Йдеться про бюджетну субсидію для новостворених фермерських господарств в розмірі 3 тис грн на га, максимальний ліміт — 60 тис грн на одного одержувача, а також про 5,5 прожиткового мінімуму на кожного члена фермерського господарства або 30 тис грн на одне фермерське господарство.

Оскільки ми зберігаємо вірність принципу "не все, а всім", то ці прямі дотації діють для нових фермерських господарств, щоб стимулювати їх появу. Механіка отримання коштів максимально звична для фермерів: кошти розподіляються через  Український державний фонд підтримки фермерів.

Недавно один з найбільш шанованих міністрів АПК в історії незалежної України Юрій Карасик заявив, що ефективність програм державної підтримки не можна оцінювати математично, за кількістю вибраних коштів. Ефект проявиться в показниках галузі і станеться це нешвидко.  Я повністю з цим згоден.

Протягом року ми спостерігали поступове пожвавлення за фермерськими програмами. Зрозуміло, ми б хотіли бачити більшу активність, але навіть за наявних показників ми фіксуємо низку позитивних зрушень у галузі.

Це оновлення парку сільгосптехніки (70% учасників цієї програми купили понад 2 тис одиниць сучасної техніки), збільшення продуктивності фермерських господарств, створення 100 нових аграрних кооперативів.

Найголовніше — зростання кількості фермерів, яких 1 жовтня 2018 року було зареєстровано 45 514 — на півтисячі більше, ніж на початку 2018 року.

Оскільки програми підтримки фермерства будуть діяти мінімум три роки, у нас є всі можливості значно покращити ці показники.