Як стабілізувати тарифи в енергетиці

Паливно-енергетичний комплекс України на момент здобуття незалежності мав найефективнішу організаційну структуру і високотехнологічне обладнання.

Галузь була практично деполітизована. Навіть в кадрових призначеннях членство в партії не було визначальним чинником. Професіоналізм грав вирішальну роль.

Збалансований енергетичний комплекс забезпечував громадян та економіку країни первинними і вторинними енергетичними ресурсами, надійно і в повному обсязі за доступними для споживачів цінами.

Економічна ефективність галузі при прозорих та адекватних тарифах і цінах дозволяла проводити весь обсяг ремонтних робіт і виконувати колосальний обсяг реконструкцій та модернізацій основного і допоміжного обладнання. Щорічно вводився колосальний обсяг нових генеруючих потужностей і розподільчих мереж.

Паливно-енергетичний комплекс України виконував стратегічну роль — платформи енергетичної експансії в Європу (нафта, газ, електроенергія).

Першим непродуманим політичним рішенням парламенту незалежної країни в сфері енергетики став мораторій на розвиток атомної енергетики в Україні. Не були введені в експлуатацію майже готові потужності на українських АЕС і ліквідовані будівельні майданчики нових атомних електростанцій.

Країна в ті важкі роки за мить втратила сотні мільйонів доларів. За електроенергетикою пішла вугільна галузь і нафтогазовий комплекс. З кожним роком політична складова в роботі галузі зростала, особливо в кадрових питаннях.

В енергетиці за роки незалежності, часто без урахування думок професійних енергетиків, зате багато в чому за ініціативи міжнародних фінансових інститутів і за наполяганням політиків, проведені найбільш масштабні реформи. Це призвело до значного зниження енергетичного потенціалу України як держави.

Країна втратила значну частину систем централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання, хоча європейські країни їх нарощують.

Політична складова в паливно-енергетичному комплексі домінує абсолютно і, як результат, галузь працює з тарифами, непорівнянними з платоспроможністю споживачів, з недостатнім рівнем надійності і низькою економічною ефективністю.

Парламент приймає непідйомну кількість законів для себе і для уряду з грифом "енергетичний, житлово-комунальний". Ситуацію в енергетиці України, включаючи нафтогазовий комплекс, вугільну галузь і теплоенергетику, аналізує величезна армія експертів, журналістів і просто "розумників і розумниць".

Усі лають один одного, знають, що треба робити, як треба робити, де треба робити. Однак усіх їх об'єднує одне: в більшості своїй вони не вміють робити те, про що вони так багато мудрують і до чого закликають. Що сьогодні необхідно зробити для стабілізації тарифної політики і ситуації в галузі в цілому?

1. Розробити детальний енергетичний баланс країни.

Це означає визначити крізь призму кожного населеного пункту, регіону та підприємства споживання енергетичних ресурсів (електроенергія, тепло, газ, вугілля, уран, нафтопродукти, торф) в розрізі року, двох-п'яти та десяти років.

Ретельно визначити, яким обсягом первинних копалин і потенціалом вироблення вторинних енергетичних ресурсів володіє країна. Шляхом простого зіставлення визначити недостатні і профіцитні обсяги енергетичних ресурсів.

2. Розробити алгоритм і послідовність вирішення питань енергопостачання та зміцнення енергетичної незалежності України.

На підставі прогнозованого дефіциту тих чи інших енергетичних ресурсів відпрацювати укладання довгострокових лояльних за ціною контрактів на відсутні енергетичні ресурси за можливістю на рік, два і навіть на десять років.

Аналізуючи потенціал країни, наростити видобуток і при необхідності виробництво відсутнього обсягу всіх видів енергетичних ресурсів.

На базі енергобалансу, володіючи цінами імпортних енергетичних ресурсів і собівартістю власних, привівши все до єдиної одиниці виміру, наприклад КВт, збалансувати тарифну політику за трьома основними принципами:прозорість, економічна обґрунтованість, адекватність платоспроможності споживачів.

При цьому необхідно в найкоротші терміни спільно з депутатами підготувати зміни і доповнення до вже ухвалених законодавчих актів.

У нинішній системі влади при наявності низки незалежних від уряду регуляторних органів, виходячи з політичної ситуації, на мій погляд, організаційну та координаційну роль у вирішенні цих питань за участю органів центральної виконавчої влади може взяти на себе Рада національної безпеки та оборони.