ЄБРР, МВФ і Ко: вороги чи союзники?
Післямайданні роки України відзначились тим, що не відбулось жодного покращання у боротьбі з корупцією, а її форми ще й збагатились нововведеннями.
Українська влада почала активно використовувати "титулованих" іноземців, які, розуміючи повну відсутність відповідальності за свої дії та спостерігаючи благоговіння українців перед ними, залюбки виконують роль ширм для прикриття дуже сумнівних рішень влади, а також отримують особистий зиск від цього, що дуже важко виявити та довести.
Це все чудово видно на прикладі функціонування Номінаційного комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств (далі - комітет).
За більш ніж три роки функціонування комітету немає жодних помітних зрушень у вирішенні проблем, пов’язаних з управліннями держпідприємствами.
Ситуація не змінюється, незважаючи на участь в роботі комітету представників таких міжнародних організацій, як МВФ, Світовий Банк, ЄБРР.
Чому робота цього надважливого органу, від якого залежить призначення керівників держпідприємств (головного джерела корупції в країні), лишається поза увагою суспільства?
Повна закритість та непрозорість роботи комітету
Давайте більш уважно глянемо на роботу номінаційного комітету, яка відрізняється безпрецедентною кулуарністю, закритістю та непрозорістю.
Комітет повинен функціонувати відповідно до постанови уряду №777, проте наразі не забезпечений навіть мінімальний рівня публічності, як цього вимагає нормативний акт.
Такої непрозорості не було навіть при Януковичі. Комітет дійшов до того, що ніде немає окремої сторінки з переліком чинних конкурсів, які б могли відслідковувати майбутні кандидати-учасники.
Виділена для цього сторінка на сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі (МЕРТ) перестала оновлюватись з 30 січня 2018 року.
При поясненні такої закритості використовуються подвійні стандарти.
Пан Максим Нефьодов, який є заступником голови комітету, в фейсбуці відповідає, що публічність процесу шкодить залученню висококласних фахівців. Але це стосується лише тих конкурсів, які проводить він, а от щодо конкурсів, які проводять інші чиновники, у нього протилежна точка зору.
Особливо контрастно ці подвійні стандарти виглядають на фоні іншого проекту МЕРТу – ProZorro, де проблеми абсолютно схожі. Адже рекрутинг, по суті, є процесом закупівлі послуг у фізичних осіб, на відміну від юридичних, чим займається ProZorro.
У приватному секторі закупівлі, як і рекрутинг, не є відкритими, бо це перешкоджає отриманню найкращого результату. А от в державному секторі, де процвітають корупція та кумівство, прозорість є важливим інструментом для кардинального покращення ситуації через суспільний контроль.
Саме тому в деяких державних органах вже проводились деякі кадрові конкурси публічно (наприклад, конкурс на посаду директора НАБУ).
Конкурс на посаду членів Антикорупційного суду теж має бути публічним.
Практика показує, що з кандидатами на посади немає жодних проблем, але виникає велика проблема для влади: потрібно публічно пояснити свій остаточний вибір.
Залежні від влади рекрутери
Важливим нещодавнім нововведенням в роботі номінаційного комітету є те, що функція попереднього відбору повністю покладена на рекрутерські компанії.
Вони повністю залежні від комітету, що є прямим замовником їх послуг і легко може позбавити доступу до нових контрактів.
Рекрутери не несуть жодної відповідальності перед суспільством за свою роботу, тому є чудовим громовідводом для влади щодо результатів конкурсу.
Для прикладу, компанія "Talent Advisors" на непрозорому конкурсі 2 роки тому відібрала на пост керівника Укрзалізниці скандально відомого Войцеха Балчуна, якому українці заплатили за рік мільйони доларів зарплатні.
За час своєї роботи Балчун нічим суттєвим не відзначився (і особливо в такому важливому питанні, як подолання корупції), а головне його досягнення, як він сам сказав: це те, що він просто залишився живим.
Яку відповідальність за обрання такого управлінця несе рекрутер? Жодної. З того часу "Talent Advisors" навіть назву змінила і вже під новим іменем – "Odgers Berndtson" – отримала від оновленого в березні комітету перші конкурси, зокрема й щодо відбору наглядової ради Укрзалізниці.
Порушення законодавства і протягування потрібних владі людей
Як працює зараз комітет, чого від нього чекати українцям у майбутньому і чому насправді члени комітету так бояться прозорості та відкритості?
Наразі з порушенням законодавства багато держпідприємств, включаючи Укрзалізницю, очолюють виконуючі обов'язки, призначені урядом без жодних конкурсів.
Замість вирішення цієї проблеми, перше, за що взявся комітет – це працевлаштуванням свого голови, Шевкі Аджунера.
Шевкі Аджунер очолював номінаційний комітет з самого початку і був керівником представництва ЄБРР в Україні.
Нещодавно Шевкі перевели з України на роботу в лондонський офіс ЄБРР, а члени комітету зробили йому щедрий подарунок: доплату до його далеко не українських доходів, яку на Заході називають синекурою, у вигляді дуже добре оплачуваного місця без обов'язків та відповідальності в наглядовій раді Укрзалізниці, де височенну зарплату платять жителі найбіднішої країни Європи.
Шевкі Аджунер на брифінгу щодо свого призначення головою комітету відкрито розказував, як він з колегами затвердив вимоги до конкурсантів та рекрутерів по конкурсу, де невдовзі виявився серед переможців.
Навіть на момент виходу цієї колонки на сайті МЕРТу висить інформація про те, що він є головою комітету, який його ж призначив в Укрзалізницю.
Причому конкурс по Укрзалізниці остаточно завершився ще 20 червня.
Наразі жодної публічної інформації щодо змін у складі номінаційного комітету немає. Згідно з постановою №777, для внесення змін потрібне окреме рішення уряду.
Незважаючи на публічну підтримку МЕРТу та міжнародних організацій прозорості в закупівлях і використання ProZorro, тендер по відбору рекрутера для цього конкурсу не проводився комітетом,а компанія-переможець вже була відома заздалегідь.
Хоча публічно це все комунікувалось зовсім по-іншому.
У квітні МЕРТ у прес-релізі зазначив, що закупівля послуг компанії-рекрутера відбуватиметься на відкритому тендері через систему публічних закупівель ProZorro (це ж саме у фейсбуці озвучив заступник голови комітету Максим Нефьодов).
Проте вже через 10 днів комітет без жодних тендерів оголосив, що конкурси буде проводити компанія "Odgers Berndtson".
У фінальному повідомленні комітету про результати конкурсу на посади членів наглядової ради "Укрзалізниці" вказано, що до процесу відбору залучена відома рекрутингова компанія Odgers Berndtson, яка була відібрана на прозорому конкурсі, хоча це й не відповідає дійсності.
До речі, ця компанія вже не вперше працює на МЕРТ з ЄБРР по конкурсах з роздачі синекур в Україні.
Сподіваюсь, що журналісти в подальшому дізнаються деталі, бо якщо послуги "Odgers Berndtson" по конкурсу "Укрзалізниці" ще й були обрані та оплачувались ЄБРР, то це потенційно є кримінальною дією по європейському законодавству, де керівник ЄБРР в Україні влаштував своє обрання коштом європейських платників податків.
Окрім вищенаведених порушень, які стосуються процедури відбору, рекрутер та члени комітету, що крім ЄБРР, включає представників МВФ та МФК, ще й прямо порушили українське законодавство стосовно конфлікту інтересів особи, що обирається членом наглядової ради.
У законі "Про управління об'єктами державної власності", на підставі якого і створюються наглядові ради держпідприємств, для зменшення зловживань у статті 11-3.1.9 чітко сказано, що не можна обирати особу, яка має або мала протягом останнього року господарські або цивільно-правові відносини з таким державним підприємством.
У ЄБРР є спільні проекти з Укрзалізницею на величезні суми, тобто банк є фінансовим контрагентом для Укрзалізниці і колишній голова ЄБРР в Україні гарантовано підпадає під цю статтю.
Дехто може сказати, що це поважні європейці, які нібито нам допомагають. У них високі моральні цінності і тому потрібно закрити очі на ці зловживання
Але якщо ми відступаємо від верховенства права, то це шлях до цінностей північно-східного сусіда, а не Європи, куди ми нібито йдемо.
Крім того, до високоморальних цінностей окремих європейців, які опиняються в ситуаціях, де ризики відповідальності за кримінал низькі, є дуже багато питань.
Для цього достатньо глянути на трьох останніх керівників МВФ. Усі вони були об’єктами кримінального переслідування, один з них – іспанець Родріґо Рато – сидить у в’язниці за розтрату коштів. Про ці судові процеси є багато інформації в інтернеті.
Підсумовуючи, хочу підкреслити, що доти, поки процес конкурсів на керівників держкомпаній не стане прозорим та публічним, нам годі сподіватись на припинення там корупції, від якої Україна щороку втрачає сотні мільярдів гривень.
Якщо український народ хоче позитивних змін, то не можна залишати безнаказаними зловживання поточного складу комітету, про які йде мова в колонці.
Українських представників уряд навряд чи покарає, а от міжнародні організації бояться публічних скандалів, тому від них потрібно вимагати відкликання та покарання своїх представників, які відчули, що можуть, що завгодно творити в бідній країні.
Українцям потрібно нарешті звернути увагу на зрощення української корупції з міжнародною і спробувати хоч трохи виправити ситуацію.
Тим більше, попереду створення Антикорупційного суду, на який українці покладають великі надії, і де міжнародний контроль здійснюватимуть такі ж іноземці, які вірять у свою безкарність.