Чи варто боротися зі сміттям

Тільки лінивий останнім часом не писав про "сміттєву проблему" в Україні.

І про те, що у нас 38 тис. звалищ, що, швидше за все, не так.

І про те, що сміття займає 7% території України, що є відвертою нісенітницею.

І про те, що з цього року всім обов’язково треба сортувати відходи. А це просто банальна маніпуляція.

Правда в тому, що Україна таки безнадійно завалена сміттям. У нас процвітають тисячі нелегальних сміттєзвалищ, що працюють за "кеш" під прикриттям місцевої влади, забруднюючи ґрунти та воду, тоді як у Європі полігонів майже не залишилося.

Там зрозуміли, що сміття — це ресурс, який треба і можна використовувати. Мова йде про німецькі гаманці та меблі з пластикових пляшок, британське взуття з лушпиння і амстердамські трамваї, що їздять за рахунок сміття.

 І це вже не кажучи про забезпечення електроенергією з відходів таких міст, як Цюріх, Відень, Роттердам та інші.  

Щодо української ситуації, то поки незрозуміло куди бігти і що робити. Всі вже пораділи з-приводу прийняття стратегії поводження з відходами, детально описали ієрархію її впровадження, але що далі?

Ясно одне — жоден закон не здатний вирішити проблему, поки не буде створено повноцінного ринку в цій галузі та не з'явиться економічна доцільність побудови відповідної інфраструктури.

Контейнери, логістика, сортувальні станції, сміттєпереробні заводи — все це потребує десятків мільярдів доларів у масштабах країни. Хто ж заплатить за це? Не потрібно ідеалізувати ЄС з їх допомогою, перебільшувати важливість грантових коштів чи позик ЄБРР.

Маємо визнати, що заплатити доведеться нам, як споживачам. В умовах морально застарілих тарифів на вивезення сміття це має бути справедлива система, за якою вартість переробки відходів закладається у вартість товарів.

Тобто, чим більше ти споживаєш — тим більше платиш. Цей принцип і має стати основою нового законодавчого поля в галузі.

Щодо форми реалізації, то бажано аби це не була виключно РВВ (розширена відповідальність виробника), як нам пропонують деякі зацікавлені сторони. РВВ — чудова річ, але вона не вирішує проблеми сміття. Тим паче, за версією, що пропонують, компанії зобов'язуються збирати лише 50% лише своєї упаковки і лише через 5 років. Це не варіант.    

Велика загроза для успішного функціонування цивілізованої системи — низька вартість захоронення та стихійні звалища, що є ледве не біля кожного населеного пункту.

Везти відходи на переробку має бути вигідно, отже плату за захоронення потрібно підвищувати в рази (зараз податок на захоронення в Україні становить 4,02 грн за тону; для порівняння у Португалії — 4 євро/т, Польщі— 26 євро/т, Франції — 40 євро/т, Англії — 75 євро/т, в Нідерландах може досягати більше 100(!) євро/т).

І тут постає питання — як протистояти розквіту нелегальних звалищ, коли навіть при нікчемній вартості захоронення відходів, що є зараз, туди везуть сотні тисяч тонн твердих побутових відходів? Це питання найбільшою мірою стосується місцевої влади та силових структур.

Дуже важливим у вирішення проблеми сміття є зміна ставлення до нього. Відходи — це те, що ми продукуємо, те, за що несемо відповідальність, але це також те, що ми можемо використати з користю.

Давайте разом пропагувати кругову економіку, підтримувати стартапи, що пропонують рішення для економіки замкнутого циклу. Давайте популяризувати продукти з вторинної сировини, проектувати технологічні парки так, аби відходи одного виробництва ставали ресурсом для іншого, давайте тиснути на місцеву владу і боротися проти нелегальних звалищ.

Пишу це, припускаючи, що всі стейкхолдери зацікавлені у тому, аби ми забули про наші сміттєві терикони як про страшний сон. Але раптом зацікавлені не всі?

Може є ті, для кого вивезення сміття з-під будинку в невідомому напрямку — прийнятний варіант? Друзі, це не варіант.