Чи спрацює податок на виведений капітал в Україні

Реформа податкової системи тривалий час уже є одним з пріоритетів уряду. Причина — складність податкового адміністрування, що відображалось у низькому місці України в рейтингу Doing Business.

Протягом 2017 року було чимало дискусій щодо впровадження податку на виведений капітал (ПВК), який повинен замінити чинний податок на прибуток підприємств (ППП). Робоча група при Міністерстві фінансів розробила відповідний законопроект, який ухвалив Кабінет міністрів.

Через важливість теми експерти Німецької консультативної групи (НКГ) та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) підготували декілька робіт, у яких представили аналіз відмінностей між двома податками, огляд наявного міжнародного досвіду та оцінку прямих бюджетних втрат у короткостроковому періоді.

Чому податок на прибуток підприємств не є успішним

З 2015 року базою оподаткування податку на прибуток  в Україні є фінансовий результат діяльності підприємств, який обчислюється з чітким переліком коригувань фінансового результату (компанії з доходом до 20 млн грн можуть сплачувати податок з бухгалтерського прибутку без коригувань).

Однак фіскальна успішність податку на прибуток зменшується через наступні причини.

По-перше, це недоліки адміністрування: в Державній фіскальній службі (ДФС) бракує спеціалістів, які могли б перевіряти фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності. Світовий досвід свідчить, що коректне адміністрування податку вимагає високого рівня кваліфікації податківців.

По-друге, можливості мінімізувати податкові зобов’язання, що суттєво знижує кількість платників податку.

По-третє, великі суми накопичених збитків дозволяють багатьом компаніям роками не сплачувати податок на прибуток, оскільки в Україні можна необмежено переносити збитки на майбутні періоди і дозволено сплачувати дивіденди з поточних прибутків до погашення збитків минулих періодів.

Такі практики не відповідають кращому міжнародному досвіду.

Через корупцію в органах ДФС та фокусуванні на формі, а не на змісті, перевірки податковими органами платників ППП призводять до довільно визначених сум сплати податків, що складно оскаржити в судах. А тому перевірки призводять до надмірного податкового тягаря.

Яка логіка нового податку

Основна мотивація запровадження податку на виведений капітал — стимулювання інвестицій за рахунок нульової ставки податку на нерозподілений прибуток та зниження видатків на адміністрування податку для бізнесу.

На противагу до податку на прибуток, базою оподаткування новим податком будуть операції із виведення капіталу з підприємства: дивіденди (ставка 15%) та прирівняні платежі (ставка 20%), наприклад, роялті, відсотки пов'язаним особам тощо.

Компанії звітуватимуть до ДФС лише про транзакції, які підлягають оподаткуванню, що знижує потребу в документації і зробить перевірки меншим тягарем для бізнесу.

Однак спроможність ДФС адмініструвати новий податок та контролювати його сплату сумнівна. Основні можливості з ухилення від сплати податку, ймовірно, залишаться незмінними, а спроможність ДФС протидіяти "схемам" — під питанням.

Що потрібно врахувати з міжнародного досвіду

Досвід інших країн щодо впровадження податку на виведений капітал є обмеженим, що змушує обережно ставитись до такого кроку.

Наявний досвід свідчить про скорочення бюджетних доходів та відсутність суттєвого впливу на інвестиції та економічне зростання протягом перших кількох років після впровадження податку.

Досвід різних країн дозволяє зробити ще кілька важливих висновків. Успіх запровадження ПВК можливий при комплексному підході до реформи. Так, в Естонії та Грузії запровадження нового податку було лише одним із елементів комплексного пакету реформ.

Успіх також залежить від спроможності компенсувати втрати бюджетних доходів та фаховості податкових органів. Уряд Грузії для компенсації очікуваних втрат доходів бюджету внаслідок запровадження податку на виведений капітал подвоїв ставки на паливо та збільшив акцизи на тютюнові вироби, автомобілі й азартні ігри.

Натомість, є негативний досвід Молдови, яка ухвалила економічний еквівалент податку на виведений капітал, прийнявши нульову ставку ППП на реінвестований прибуток підприємств: відсутність належних компенсаторів втрачених доходів за нереформованих податкових органів призвела до додаткових перевірок і погіршення інвестиційного клімату.

Наявність паралельної податкової системи знижує можливі зиски від запровадження податку на виведений капітал. Про це свідчить досвід Македонії, де спрощене оподаткування для малих компаній та вільні економічні зони обмежили переваги податку.

Податок на виведений капітал не може бути тимчасовим рішенням.

Чи великими будуть короткострокові бюджетні втрати

Оцінки потенційних втрат доходів бюджету від переходу на податок на виведений капітал, зроблені для України, різняться.

За оцінкою ДФС, втрати бюджету становитимуть 40 млрд грн, тоді як оцінка комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики є більш оптимістичною: 20 млрд грн.

За оцінкою Інституту соціально-економічної трансформації, прямі втрати від зміни системи оподаткування без коригування оцінено у 40,6 млрд грн, які за наявності детінізації зменшаться до 27 млрд грн.

Оптимістичнішою є оцінка втрат бюджету Українського інституту майбутнього — 23 млрд грн, що пов'язано із припущенням детінізації та збільшення інвестицій.

За оцінкою експертів НКГ та ІЕД, прямі втрати бюджету від заміни ППП на ПВК можуть становити від 38 млрд грн до 47 млрд грн e перший рік запровадження податку.

Оцінка не враховує ефекту детінізації, оскільки обґрунтовано її порахувати складно і він навряд чи буде суттєвим в перший рік впровадження реформи. Також для бюджетних цілей варто брати до уваги консервативні оцінки доходів, щоб не спричини потребу бюджетного секвестру протягом року.

Що робити уряду

Завжди складніше ухвалювати рішення про впровадження нових податків, ніж проводити фрагментарні реформи.

Сьогодні виглядає, що політичне рішення запровадити податок на виведений капітал в Україні ухвалено. Питання, ймовірно, залишається радше в тому, коли це буде зроблено.

Однак варто пам’ятати, що впровадити податок можна успішно, а можна не дуже. Успіх залежатиме від продуманості кроків та комплексності заходів.

Всі наявні сьогодні оцінки впровадження ПВК свідчать про втрати бюджету в перший рік запровадження ПВК. На думку експертів НКГ та ІЕД, уряду варто детальніше проаналізувати реакцію підприємств на нову базу оподаткування та зібрати вичерпні дані щодо податкової бази ПВК для точнішої оцінки потенційних доходів бюджету.

Необхідно компенсувати втрати бюджетних доходів за рахунок інших доходів або скорочення видатків. Додаткові втрати доходів є болючим питанням, особливо на фоні високих поточних бюджетних видатків та великих виплат по державному боргу у 2019 року, а також з огляду на макроекономічні ризики.

При цьому, без реформи ДФС можливі переваги від запровадження ПВК буде мінімізовано: запровадження нового податку за будь-яких умов не може замінити потребу у комплексній реформі ДФС.

Тому для потенційної успішності ПВК в Україні уряду потрібно передбачити чіткі компенсатори втрат бюджетних доходів та реформувати ДФС.