Нотатки з Davos-2018: про Україну очима світу

Щороку швейцарський Давос на кілька днів перетворюється на мозковий центр світу. У січні тут традиційно проходить Всесвітній економічний форум (ВЕФ).

Форум був заснований у 1971 році з ініціативи професора Клауса Шваба при Міжнародному Інституті Менеджменту в Женеві, президентом якого на той час був відомий український економіст Богдан Гаврилишин. 

Згодом Європейський форум менеджменту —  його перша назва — перейменували на Всесвітній економічний форум, який отримав незалежний статус, а також став  майданчиком для розв'язання міжнародних конфліктів.

Щорічно на ВЕФ приїжджають десятки президентів та міністрів, лідерів думок, очільників міжнародних компаній та організацій, музикантів, художників, активістів.

Цього року у Давос приїхали рекордних 3000 офіційних  учасників з усього світу: представники державного й приватного секторів, громадянського суспільства, науковці, діячі мистецтва та культури. Ще мінімум стільки ж — учасники неофіційних подій, що відбуваються паралельно з Форумом у Давосі. 

На час ВЕФ у Давосі відкривають Доми країн та представництва компаній, де відбувається альтернативна програма поза межами головного Форуму — панелі, дискусії, сніданки, нетворкінгові події. Вперше цього року було відкрито Український Дім, розташований на центральній вулиці Давосу на двох поверхах магазину Timberland.

Навпроти нього — на чотирьох поверхах кондитерської — знаходився  Російський Дім.

Серед президентів цього року у центрі уваги опинився президент США Дональд Трамп. Була також пакистанська захисниця прав жінок на освіту та лауреатка Нобелівської премії миру Малала Юсуфзай, CEO Alibaba Group Джек Ма, засновник Microsoft Corporation Біл Гейтс, CEO Uber Дара Косровшахі та багато інших.

Постійні учасники Форуму — представники спільноти Global Shapers, яку в 2011 році було засновано з ініціативи ВЕФу. Сьогодні вона налічує близько 7000 учасників у світі, і кожного року Форум запрошує 50 Шейперів на Давос,  щоб забезпечити рівноправну участь молоді у формуванні порядку денного. Інша спільнота ВЕФ —  Young Global Leaders (YGL - Молоді глобальні лідери) була також презентована на Форумі.

"Спільне майбутнє у фрагментованому світі", — саме так цього року звучала загальна тема ВЕФ. Яке воно, те спільне майбутнє? Які  виклики потрібно долати та яких успіхів чекати у 2018 році?

"Економічна правда" уже писала про те, якими технологічними новаціями запам'яталася Україна на Всесвітньому економічному форумі. Зараз ми пропонуємо зосередитись на тому, яким світова спільнота бачить майбутнє України, і що Україна може, у свою чергу, запропонувати світовій спільноті.

Акценти від МВФ

Головним результатом, про який повідомили представники української делегації на ВЕФ, стала зустріч Петра Порошенко з директором-розпорядником МВФ Крістін Лагард.

Не секрет, що останнім часом співпраця України зі своїм головним кредитором зайшла в глухий кут через неготовність офіційного Києва виконати дві ключових умови — прийняти закон про Антикорупційний суд та переглянути ціни на газ в прив'язці до імпортної ціни на блакитне паливо.

Тим не менш, на Форумі президент поводив себе досить оптимістично — він розповідав про прийняті Україною реформи та 8,7 млрд доларів отриманих від МВФ за поточною програмою розширеної співпраці.

За результатами зустрічі сторони озвучили на перший погляд схожі, але насправді досить різні за дипломатичними акцентами позиції.

Президент запевнив, що переговори пройшли "дуже конструктивно", "уряд готовий врегулювати питання ціни на газ". За його словами, представники кредитора приїдуть в Україну вже зовсім скоро.

Крістін Лагард в свою чергу акцентувала увагу на тому, що зустріч з президентом була "продуктивною і приємною", але "Україні слід скористатися наявним сприятливим зовнішнім середовищем для прискорення реформ".

Україна в контексті євробезпеки

Під час ВЕФ українське питання піднімалась не лише під час закритих двох- і  багатосторонніх переговорів, але й безпосередньо на панельних дискусіях за участю міністра іноземних справ Павла Клімкіна, Петра Порошенка, американського історика Тімоті Снайдера, президента Польщі Анджея Дуда та інших.

І  в цьому колі згадки про Україну мали інший характер. В першу чергу тема України виникала при обговоренні питань європейської безпеки та війни з Росією. Беззаперечну підтримку Україні висловила сусідня Польща.

"Залишити Україну! Це повідомлення, яке я хочу направити Росії. Ми повинні тримати двері в ЄС відкритими для нових країн, ми повинні зберегти політику відкритих дверей. Це важливо для  доброго майбутнього ЄС, особливо під час Brexit", — зазначив президент Польщі Анджей Дуда.

За його словами, Росію потрібно намагатися збалансувати і домагатися від неї дотримання міжнародного права та встановлених  кордонів не тільки в Європі.

Тема України неодноразово порушувалась і в загальноєвропейському контексті.

"Коли ми думаємо про Європу, наш континент, складається враження, що Європа протягом останніх років дуже довго спускалась вниз на американських гірках: Європейська криза, агресія Росії проти України, проблема біженців та мігрантів. Також вартує зазначити націоналізм та популізм. Але у цей момент у нас є відчуття наче ми знову піднімаємось на цих американських гірках, хоч і не знаємо до чого це нас приведе", — сказав генеральний директор Deutsche Welle Пітер Лімберг на відкритті однієї з панелей, присвяченій європейським питанням.

Посил Федерального міністра оборони Німеччини Урсули фон дер Леєн був чіткий: в боротьбі за цінності демократії, верховенства права, захисту прав людини та людської гідності, може вистояти сильна Європа, добре організована і здатна вирішувати конфлікти та кризи країнах сусідства.

"Коли дивишся на Європу, то вона оточена дугою криз: нестабільні держави в Африці, конфлікт, громадянська війна і терор на Близькому та Середньому Сході, гібридна війна в Україні. Усі ці конфлікти стали сильним викликом для Європи", — зауважила вона.

Урсула фон дер Леєн порушила тему створення Європейського оборонного союзу. Ідея створення єдиної європейської армії обговорюється ще з початку 1950-х, однак у 2016-2017 роках вона знову стала актуальною.

"Ідея створення Європейського оборонного союзу була прописана у Лісабонському договорі, але ніколи ще не була активована. Ми зараз активізувались з закликом до дії. До Європейського оборонного союзу, приєдналася 25 із 27 європейських країн. Це амбітний та інклюзивний союз і демонструє сильну волю, щоб мати сильний європейський голос у конфліктах, що відбуваються у  сусідніх регіонах. Що таке європейський голос? Це здатність відправляти війська для стабілізації ситуації, але завжди у поєднанні з дипломатією примирення, дипломатичними зусиллями та реконструкцією, стабілізацією та економічним розвитком. Це унікальний набір інструментів для Європейського Союзу", — пояснила німецький міністр.

Держава своїми руками

Петро Порошенко підтвердив європейський вектор розвитку України і окреслив його можливі терміни. За його словами, Україна та Європейський Союз повинні мати одну програму, одну стратегію розвитку.

"Я абсолютно впевнений, що ми виграємо пропагандну інформаційну війну, гібридну війну — правда на нашій стороні. Після цієї перемоги над популізмом та євроскептицизмом, все буде гаразд. Єдине, що зміниться — Україна у 2021 році за підтримки Литви та Польщі, матиме європейську перспективу членства в ЄС", — заявив Порошенко під час відкритої панелі за участю президентів обох країн.

Втім, серед гостей ВЕФ були і більш прагматично налаштовані щодо європерспектив України. На думку професора історії Єльського Університету Тімоті Снайдера, процес державотворення в руках самої України.

Парадокс полягає в тому, що, якщо ти хочеш, щоб твоя держава вижила в Європі, то це дуже добра ідея — приєднатися до ЄС.

"Але для того щоб приєднатись, ви повинні  показати, що самі можете створити державу. Я оптимістично налаштований щодо України, але існують рішення, які ще треба прийняти. І кожне рішення, яке начебто про побудову української держави, є насправді рішенням про приєднання до ЄС, немає різниці між цими двома речами", — резюмував Снайдер.

Увага, яку публічно приділяє міжнародна спільнота політиків, науковців, журналістів питанню України на Всесвітньому економічному форумі — добрий сигнал для українських політиків, приватного сектору та громадянського суспільства.

Проте конкретні кроки зі сторони зокрема Європи не стануть можливими без активної та успішної роботи над впровадженням реформ та виконанням взятих на себе зобов'язань.

Київ-Давос