Аграрні війни. Чим загрожує скасування експортного ПДВ на олійні
Ухвалення норми про невідшкодування ПДВ при експорті олійних та технічних культур з 1 березня 2018 року стало шоком для всього аграрного ринку.
За дві години у четвер, 7 грудня, при голосуванні змін у Податковий кодекс народні обранці поставили хрест на досягненнях побудови іміджу України як надійного, прогнозованого бізнес-партнера для інвесторів, який по крихтах вся країна збирала, починаючи від 2014 року.
Мотивуючи своє рішенням стимулюванням внутрішньої переробки, депутати за один вечір обікрали учасників ринку на10 млрд грн.
Скасування експортного ПДВ на соняшник, сою та ріпак вдарить по кишені як агровиробників, що отримають нижчу ціну, так і трейдерів, які не встигнуть вивезти олійні до 1 березня 2018 року та теж отримають менше прибутків. Адже експорт скоротиться, і все це відбулося посеред маркетингового року, коли обсяги уже заявлені, а контракти укладені.
Таке рішення знизить ціну сировину для переробників, проте очікування короткострокової вигоди може закласти суттєві невідворотні структурні зміни в аграрному секторі.
Ріпак аграрії зазвичай продають до нового року, тому падіння ціни по цій культурі виробники не відчують. Проте, його вже посіяли на наступний рік, і закладаючи певний очікуваний рівень вартості у свої бізнес-плани, змушені будуть отримати на 20% меншу рентабельність, адже ця культура майже вся експортувалася за кордон, зокрема, в Європу, де перероблялася на біодизель.
Соняшник майже не експортується, а переробляється всередині країни, тому на нього падіння ціни не вплине.
Найбільш відчутне падіння ціни відбудеться по сої. Врожай цієї культури зібраний, але більша його половина не продана, і буде реалізовуватися після 1 березня (максимальна ціна реалізації складається у травні-липні), коли вже почне діяти норма про невідшкодування ПДВ при експорті.
До чого призведе невідшкодування ПДВ при експорті олійних культур в наступні роки?
Перерахунок рентабельності з урахуванням 20% падіння ціни засвідчує, що маржинальність ріпаку і сої стане нижчою за альтернативні зернові (пшениця, кукурудза) та навіть інші бобові культури (сорго, нут), що призведе до поступової відмови виробників від їх вирощування через економічну непривабливість.
Досі в Україні був чіткий тренд росту об'ємів переробки олійних. Ринок сам регулював їх нарощення. Натомість штучне стимулювання неринковими методами призведе лише до короткострокового зростання переробки наступного року, але спричинить скорочення сировинної бази для таких підприємств.
За зменшенням посівних площ та падінням виробництва ріпаку та сої почнеться стагнація цих галузей. Втратиться досвід і технології вирощування культур, а на їх відновлення треба до 10 років.
На прямі фінансові втрати і структурні зміни посівів накладеться продовження зниження прямих іноземних інвестицій. Якщо поглянути на останній рік на основні вкладення прямих іноземних інвестицій, то вони стосувалися здебільшого експортної інфраструктури — передусім, портової перевалки, переробки і логістики.
Ухвалення норми про невідшкодування ПДВ при експорті може призвести до зворотного ефекту — призупинення інвестицій в переробку, адже самої сировини буде менше. І в кінцевому рахунку ми повернемося до вирощування зернових, які є дуже простою продукцією без доданої вартості.
Це означає збільшення тиску на транспортну логістику, дороги, вагони, адже за об'ємами ми отримаємо більше, але по вартості — набагато менше. І нам доведеться шукати ще більше вагонів, зерновозів, щоб перевезти втричі більший об'єм продукції аналогічної вартості.
Ухвалене депутатами рішення короткострокове і економічно необґрунтоване. Зміна правил гри посеред маркетингового року без попереднього обговорення з учасниками ринку більше схоже на просте перекладання грошей агровиробників до кишень переробників, ніж на піклування розвитку виробництва продукції з доданою вартістю.