Віддаймо аграрні дотації одноосібникам

Аграрний комітет Верховної Ради переконаний, що державний бюджет на 2018 рік повинен стати бюджетом підтримки всіх галузей агросектору.

Члени комітету провели двогодинну нараду і повторно схвалили майже всі пропозиції, подані 18-ма народними депутатами, серед них — і я.

1. Збільшення загальної суми фінансування АПК з 6,3 млрд грн до 8,3 млрд грн. Джерела ми запропонували.

2. Перерозподіл коштів з частини бюджетних програм і спрямування щонайменше 1,5 млрд грн на прямі дотації виробникам.

3. Збільшення коштів сумарно до майже 900 млн грн на компенсацію кредитних банківських ставок за двома блоками.

4. Посилення підтримки садівництва та виноградарства до 300 млн грн.

5. Виділення 1 млрд грн на підтримку фермерських господарств.

Уряд такі пропозиції не сприйняв і не підтвердив. На мій погляд, є три важливі моменти, які випливають з останнього засідання аграрного комітету.

Перший момент — доступ до дотацій повинні отримати всі групи аграріїв — великі, середні та малі. Для цього депутати та аграрні організації ініціюватимуть зміну порядку їх розподілу, яку спотворили Мінфін і Мінагрополітики.

Нагадаю, у 2017 році за бортом опинилася група виробників, які займаються одночасно рослинництвом на експорт і тваринництвом, ягідництвом, садівництвом та iншими галузями для внутрішнього ринку. Вони просто випали з процесу.

Мінфін та Мінагрополітики після двох місяців зволікань представили інший механізм розподілу дотацій, який відрізнявся від попередньо узгодженого. Вони взяли за основу податковий кредит і податкові зобов'язання, які у різних груп та залежно від структури виробництва не збігаються у часі.

Так, у птахівництві вони є щодня, у рослинництві постають наприкінці року, після реалізації продукції, а у свинарстві та розведенні ВРХ — з певною періодичністю. Тому одні виробники після такого розподілу претендували на бюджетні гроші постійно та щомісячно, а інші — періодично або втратили таку можливість.

Який вихід? Слід розробити механізм, при якому виробник подавав би подвійну та розділену податкову декларацію з розбиванням за товарами, які підпадають під програму дотацій, а не загальну декларацію із взаємозаліком зобов'язань.

Якщо ви виробляєте зерно і займаєтеся тваринництвом, то розбивайте декларації та подавайте за кожним з цих видів окрему податкову накладну на компенсацію дотації, і якщо це вписується у дозволений перелік, ви дотацію отримаєте.

Це дозволить уникнути розривів у часі для різних груп виробників. Усі повинні отримувати дотацію з рівнем покриття не менше 80% від сплаченого ПДВ або реалізації продукції. Формула проста: cплатив 1 млн грн податку — отримав мінімум 800 тис грн або весь 1 млн як дотацію та підтримку.

Через невиконання урядом своїх зобов’язань ми маємо покриття менше 60%. Якби дотації отримали всі, як і планувалося у законі, то цей рівень становив би 35-40%. То хто ж у таких умовах буде платити податки?

Другий момент — у випадку перерозподілу коштів між статтями, запропонованими урядом, більшість депутатів комітету підтримає поправку №231 про зняття обмеження для аграрних компаній отримувати не більше 150 млн грн дотацій.

Чому так? Логіка бюджетних дотацій — стимулювати зростання садівництва, виноградарства, овочівництва, розвиток тепличних господарств, розведення ВРХ, виробництво молока і сиру, а також стримувати зростання цін на цю продукцію.

Порівнявши всю економічну складову та структуру виробничих процесів у різних підгалузях агросектору, депутати побачили, що ця норма неконкурентна і може призвести до переходу бізнесу в "тінь", буде стимулювати штучне подрібнення господарств, скорочення сплати податків до бюджету. Цього не можна допускати.

Вихід побачили у збільшенні загальної суми дотацій на 2018 рік з 2 млрд грн, яких абсолютно недостатньо, і ми це бачимо у 2017 році, щонайменше до 6 млрд грн.

Кошти для цього у бюджеті є. Так, 700 млн грн запропонували забрати з 2,3 млрд грн на компенсацію витрат на капітальні інвестиції у тваринництво. Йдеться про будівництво ферм, але 2018 року їх здадуть максимум на 500-600 млн грн.

Решту з 2,3 млрд грн перерозподілили так: 300 млн грн залишається на компенсацію вартості племінних та високопродуктивних тварин, 1 млрд грн — на часткову компенсацію вартості будівництва ферм та тваринницьких комплексів, 300 млн грн — на розвиток садівництва та виноградарства.

Ще 500 млн грн на прямі дотації сектору вирішили забрати з програми компенсації за купівлю аграрної техніки вітчизняного виробництва. Навіть підрахунки Мінагрополітики показують, що на цю програму низький попит. Тобто закладені у держбюджеті на 2017 рік 500 млн грн будуть використані неповністю.

Наростити загальну суму дотацій до 6 млрд грн, тобто знайти ще 2,8 млрд грн, можна завдяки приватизації, виведенню з "тіні" аграрних земель, легалізації спиртового ринку шляхом посилення контролю за сплатою акцизного збору.

Основний аргумент: аби бюджетне фінансування АПК виконувало функцію розвитку й підтримки та було справедливим, треба мати достатньо коштів для всіх погоджених галузей, а не "розмазувати" те, що є, між усіма, та ще й позбавляючи частину учасників ринку доступу до дотацій.

Третій момент — якщо уряд не дасть додаткові кошти АПК і залишить фінансування на недостатньому рівні, я буду проти такого бюджету.

Тоді виробник отримає на 1 грн сплаченого до бюджету ПДВ з виробленої продукції тільки 30-60 коп через дотацію та перестане платити. Він піде в тінь і буде штучно дробитися. Якщо нема коштів, то так і треба сказати та змінити підхід.

У цьому випадку фокус державної підтримки АПК слід змістити у бік одноосібників, приватних сімейних виробників. Тобто ці 2-4 млрд грн слід виплатити людям із приватного сектору на підтримку виробництва молока та м'яса ВРХ.

В Україні нараховується 2,7-2,8 млн голів ВРХ саме у приватному секторі, де виробляється основна частка молока. Одноосібникам важко конкурувати з промисловими підприємствами, тому потрібно допомагати саме їм.

Закладені кошти можуть легко виконати функцію підтримки. Її форми можуть бути різними, починаючи з дотування однієї голови вирощеної худоби чи худоби на утриманні і закінчуючи компенсацією на придбання холодильного обладнання для зберігання молока, його переробки чи розвитку сімейних ферм.

Слід припинити політичні спекуляції і спрямувати зусилля на підтримку маленького фермера. Він прагне рости і розвиватися. Він, як ніхто інший, потребує підтримки з боку держави. Урядовцям треба віддати 3-4 млрд грн людям у село на господарювання, тоді це буде пряма відчутна допомога.