У пошуках інкубатора для фінансових еліт
Колонка відомого банкіра Юрія Блащука про необхідність формування фінансової еліти стала справжнім ковтком холодної води серед літньої спеки.
З великим оптимізмом сприймається запропонований автором клубний формат об'єднань експертів фінансово-банківської сфери.
Проте відчувається брак бачення конкретних кроків для реалізації озвучених доброчесних намірів, на пошуку яких і сконцентруємо увагу шановних читачів.
Після гучних скандалів, характерних для "епохи Гонтаревої", досить скептично оцінюються тези про реформаторську "майку лідерства" банківського регулятора та необхідність фіксації "інституційних змін".
Ми маємо справу з "очищенням" банківської системи. Однак про його надмірну вартість для суспільства і неефективність дій нагляду НБУ у пресі написані томи матеріалів. Ймовірно, аналогічні за обсягом дані мають і правоохоронні органи.
Після виправданих жорстких дій НБУ з виведення банків з ринку та подолання явища "олігархічного банкінгу" регулятор так і не пояснив, якою повинна бути бізнес-модель успішного банку в оновленій системі.
Українське суспільство зазнало суттєвих збитків не заради творчого процесу руйнування, а задля можливості отримувати якісні банківські послуги та гарантувати повернення власних заощаджень.
На цьому фоні цікаві оцінки вартості банківської кризи у 2014-2017 роках наводить НБУ у звіті про фінансову стабільність. Величина прямих фіскальних державних витрат оцінена 14% ВВП. Це переважно витрати на націоналізацію Приватбанку (4,8% ВВП) і виплати вкладникам збанкрутілих банків через ФГВФО (4,4% ВВП).
А ось загальний обсяг втрат економіки від банківської кризи аналітики регулятора оцінили 38% ВВП. До прямих фіскальних витрат держави було додано кошти суб'єктів господарювання, статутного капіталу та субординованого боргу, вклади фізосіб "200+" у неплатоспроможних банках та розмір докапіталізації банків.
Ця цифра — матеріальне відображення сумнівних практик кредитування українськими банками, значення індексу "схематозності" їх операцій, кредитних коштів, конвертованих в іноземну валюту та перенесених в офшорні юрисдикції, інших сумнівних речей, які відбувалися під "пильним оком" банківського нагляду.
Фактично мова йде про вторинний перерозподіл капіталу, одним з основних майданчиків якого стала банківська система України. Первинний розподіл капіталу відбувався на початку буремних 90-х років.
Безперечно, такий тіньовий перерозподіл власності виведе на найвищі щаблі у соціальній ієрархії своїх бенефіціарів, які намагатимуться коронувати себе у статусі "еліти". Проте вони, з високою ймовірністю, не зможуть реалізувати модернізаційні цивілізаційні проекти за зразком концентрації банківського та промислового капіталу у 19 столітті для будівництва залізничних шляхів.
В Україні таким проектом може бути створення спеціалізованих фінансових установ для малого та середнього бізнесу або для відновлення інфраструктури прифронтової території за зразком німецької "установи для відбудови" KfW.
Заснування вишів, які можуть стати "інкубатором" для формування нової фінансової еліти, є найкращим зразком таких цивілізаційних проектів. Наразі ж спостерігається зворотний процес: НБУ відмовився від фінансування власного Університету банківської справи і вилучив його із своєї структури.
Це поставило на межу виживання виш, що став справжнім соціальним ліфтом для талановитих студентів. Він забезпечував потребу у кваліфікованих банківських співробітниках столиці та, в першу чергу, регіонів.
Одразу згадується приклад Франції, успішно функціонували власні "кузні" керівних кадрів Sciences Po, 19 століття, та створена після Другої світової війни генералом Де Голлем Національна школа адміністрації ENA.
У період численних змін складу уряду, низки корупційних скандалів, відсутності ротації у політичній верхівці Францією керувала добре освічена, впевнена у собі та компетентна група чиновників, вихованих згаданими вузами. Це і стало своєрідною "подушкою безпеки", що дозволила більш-менш успішно пройти буремні роки світових воєн та подальших відбудов.
Варто відзначити, що Блащук коректно визначив проблематику належної якості освіти в плані підготовки не просто фахівців, а й сучасних розвинених особистостей, готових відповідати на виклики сьогодення.
Технологія "блокчейн" порівнюється з "інтернетом 21 століття", а її застосування робить зайвими багато банківських процесів. Це призведе до трансформації функціоналу банківських установ, вимог до кваліфікації їх співробітників.
Згідно з дослідженням аудиторської компанії KPMG за допомогою автоматизації та роботизації процесів одна інноваційна робоча одиниця може замінити від трьох до п'яти співробітників з повною оплатою робочого дня.
За таких реалій, що не враховуються провідними вузами з підготовки економістів, багато перспективних студентів можуть поповнити армію безробітних.
Наша фінансова "еліта" повинна реагувати на провідні теми Всесвітнього економічного форуму у Давосі: перехід до нового технологічного укладу в рамках Industry 4.0, вплив на роботу їх бізнесу великих даних (Big Data), технології "блокчейн", криптовалют, штучного інтелекту та 3D-принтерів.
Без розуміння глобальних технологічних змін та зумовлених ними ризиків наша фінансова "еліта", яка захопилася махінаціями з ОВДП та операціями з купівлі-продажу з дисконтом кредитів збанкрутілих банків, буде зметена з авансцени. Така ж доля чекає різні клуби, якщо вони ігноруватимуть описані вище питання.
Наприкінці хотілося б згадати слова Вадима Гетьмана, якого можна сміливо зарахувати до української фінансової еліти: "Істинний мисливиць не той, хто бачить фазана під горою, істинний мисливиць той, хто бачить фазана за горою".
Якщо в нових клубах банкірів об'єднаються люди, здатні "побачити фазана за горою", їх варто засновувати. Інакше такі "тусовки" будуть використані з іншою метою. Наприклад, вони стануть публічним майданчиком для людей, що втратили посади в Нацбанку після очікуваних осінніх змін політичного ландшафту.
Дуже хочеться конструктивного продовження дискусії, тому запрошую Блащука у подальших публікаціях конкретизувати власне бачення механізму роботи таких клубів, напрямів їх діяльності, втілення їх напрацювань та складу учасників.