Чому нам потрібен податок на розподілений прибуток підприємств

Питання еміграції з України стає дедалі актуальнішим.

За даними опитування, у 2016 році близько 65% українців бажають виїхати за кордон тимчасово, на заробітки, або на постійне місце проживання.

Еміграція та перереєстрація бізнесу в інших країнах стає новим викликом сучасності, що створює суттєві ризики для розвитку економіки.

За різними даними, з початку 2014 року свої капітали з України за кордон вивели близько 60 тис підприємців. Зрозуміло, що одним із чинників такої ситуації стали зовнішня агресія та тривалі військові дії, але є і багато внутрішніх факторів.

Серед них — надто високий рівень регулювання економіки, непередбачуваність умов ведення бізнесу, недосконалість судової, фінансової та податкової систем.

Постійні зміни Податкового кодексу "під ялинку", до яких неможливо пристосуватися, корупція у фіскальних органах, складність і дискреційність законодавства роблять умови ведення бізнесу в країні украй несприятливими.

Особливо це стосується системи оподаткування прибутку підприємств. Якщо ви маєте намір створити бізнес, ви повинні бути готовим зіткнутися з низкою проблем, що виникнуть при спілкуванні з податківцями. Ці проблеми — не стільки наслідок якості персоналу у фіскальних органах, скільки прояв самої сутності системи.

Прописаний у законодавстві процес визначення прибутку об'єкта оподаткування доволі громіздкий, а норми закону написані так, що можуть трактуватися по-різному. Саме це ми розуміємо під терміном "дискреція".

Дискреція — це основа корупції у податкових органах. Це право податківця визначати розмір податкового зобов'язання на власний розсуд, можливість тиснути на підприємця з метою отримання "подарунка" або сплати штрафу.

Це правила, які передбачають судження чи оцінку з боку контрольних органів та допускають неоднозначне тлумачення, мінімальні та максимальні суми в законі для застосування санкцій, можливість вибіркового застосування закону, неоднозначні формулювання закону, що допускають різне трактування.

Постійні суперечки з податківцями щодо розміру податкового зобов'язання та непередбачувані витрати у вигляді додаткових сум нарахованого податку або подарунків стають однією з ключових причин, чому підприємці вирішують перереєстровувати свій бізнес за кордоном.

Такі вади є і в інших податкових нормах, зокрема у правилах, що регулюють адміністрування ПДВ. Вони викликають найбільше нарікань. Ці правила, сподіваємося, невдовзі будуть радикально змінені: відповідний законопроект №5368 наприкінці 2016 року був прийнятий і підписаний президентом.

А от з оподаткуванням прибутку все складніше, оскільки тут самий предмет, база податку, є віртуальним, нарахованим, а отже, дискреційним. На думку експертів, система оподаткування прибутку підприємств вимагає негайного реформування.

Необхідні рішучі зміни, які повинні забезпечити радикальне зменшення дискреції у цій сфері, а отже, й корупції, передбачуваність податкового законодавства та податкових зобов'язань, спрощення процесу оподаткування та, зрештою, зростання економіки. Таким рішенням є оподаткування прибутку тільки на етапі його розподілу, тобто виведення капіталу з підприємства за рішенням власників.

Система, про яку йде мова, далеко не нова — дискусії про оподаткування розподіленого прибутку в Україні тривають вже кілька років. Однак лише зараз вони вийшли на найвищий рівень. Цю модель позитивно оцінили Мінфін та Національна рада реформ, що дає надію на її втілення в життя.

Податок на розподілений прибуток (виведений капітал) передбачає перегляд суті оподаткування прибутку підприємств, адже спрощує всі ті моменти у визначенні бази оподаткування та розміру податкового платежу, які провокували корупцію.

Згідно з рамковою концепцією даного податку, базою оподаткування стає частина фінансового потоку (до якого входять прибуток та амортизація), яка спрямовується на виплату власникам підприємства у вигляді дивідендів, або прирівняні платежі, які можуть приховувати виведення капіталу.

Таким чином, предметом оподаткування стає конкретна операція, яка виконується за рішенням власників. Її легко простежити навіть дистанційно, не перевіряючи підприємство, а оскаржити можна хіба що у разі, коли бухгалтер помножив визначену власниками суму не на ту ставку. Розрахунок прибутку при цьому не підлягає жодним перевіркам і стає суто внутрішньою справою підприємства.

Це створює низку додаткових переваг. Крім боротьби з корупцією, запровадження податку на розподілений прибуток значно спрощує процес адміністрування, полегшує умови ведення бізнесу та зменшує привабливість тіньових схем з ухилення від оподаткування, бо зникає необхідність створювати фіктивні витрати.

Оподаткування лише розподіленого прибутку може стати драйвером економічного зростання, бо це стимулюватиме підприємців реінвестувати прибуток.

Також є прогнози, що запровадження даної системи буде стимулювати розвиток фондового ринку. Підприємства розкриють свою справжню прибутковість, що дозволить їм залучати капітал за допомогою емісії цінних паперів.

На думку експертів Реанімаційного пакета реформ, модель оподаткування розподіленого прибутку повинна ґрунтуватися на таких принципах.

1. Мінімізація контролю за фінансовими операціями платника податку в межах країни. Перевірки платника податку на розподілений прибуток можуть бути здійснені переважно дистанційно, за допомогою аналізу фінансових потоків.

2. Спрощене адміністрування, що не дозволяє дискреції.

3. Виведення вкладеного капіталу (в межах початкового внеску) не обкладається податком.

4. Основні інструменти контролю за операціями, які можуть приховувати виведення капіталу, повинні стосуватися зовнішньоекономічних відносин, адже саме там є канали масштабної податкової оптимізації.

У зв'язку з цим варто вдосконалити систему контролю за трансфертним ціноутворенням, поліпшити правила тонкої капіталізації, впровадити рекомендації ОЕСР з урахуванням особливостей України.

5. Компенсація можливих втрат бюджету від запровадження даної системи оподаткування відбуватиметься шляхом скорочення неефективних видатків бюджету та вдосконалення системи оподаткування нерухомості.

Останнє передбачає запровадження системи масової оцінки нерухомості, дистанційний контроль цього податку, механізм цінової адаптації та автоматичне зарахування суми податку на нерухомість при сплаті прибуткового податку.

Ставка податку на розподілений прибуток повинна бути наближеною до ставки податку на доходи фізичних осіб (у перспективі — не більше 15%), що нівелюватиме необхідність мінімізації податку.

Звичайно, запровадження системи оподаткування розподіленого прибутку підприємств не є панацеєю, але це може стати ще одним суттєвим кроком для прискорення економічного зростання України.