Примарні інвестиції. Хто прагне нажитися на чергових пільгах

Тема індустріальних парків і запровадження для них податкових і митних пільг циркулює у ЗМІ вже кілька тижнів.

Ініціатори законопроектів 2554а-д, 2555а-д, якими запроваджуються ці пільги, наголошують, що дана ідея — "Клондайк" для залучення іноземних інвестицій.

Всіляко підтримую необхідність залучення інвестицій в нашу країну, збільшення кількості робочих місць, розвитку переробної промисловості і збільшення експортного потенціалу України. Однак постають питання про інструменти досягнення зазначених цілей і дієвості цих інструментів в українських реаліях.

Думаю, запровадження пільг для індустріальних парків не є дієвим інструментом поліпшення інвестиційної привабливості України, а лише створює дискримінаційні умови для суб'єктів господарювання і штучно деформує конкуренцію.

Що таке індустріальні парки

Індустріальний парк — виокремлена територія зі спеціальною інфраструктурою, що створюється у визначених державою регіонах для стимулювання високоінноваційних сфер економіки. Доволі успішно такі парки функціонують в Туреччині, Польщі, Македонії, Словаччині, деяких азійських країнах.

З метою залучення іноземного інвестора держава встановлює низку податкових, митних та адміністративних пільг. Вона визначає регіони і сфери, які потребують розвитку, оцінює розмір інвестицій, встановлює мінімальний поріг числа робочих місць, встановлює критерії для сприяння розвитку виробництва на експорт.

Що і як пропонується у нас

Відповідно до закону "Про індустріальні парки" такий парк може бути створений ініціатором, який має або орендує 15-700 га землі. Парком управляє керуюча компанія. Працює у ньому учасник парку, яким може бути й інвестор.

У парку може здійснюватися діяльність у таких сферах: переробна промисловість, науково-дослідна діяльність, діяльність у сфері інформації і телекомунікацій.

Вказані законопроекти пропонують такі новації.

1. Звільнити від оподаткування податком на прибуток протягом п'яти років учасників індустріальних парків і запровадити необхідність сплати 0,5 ставки податку на прибуток протягом п'яти-десяти років.

2. Дозволити сплату ПДВ на виплат на 60 місяців учасникам, ініціаторам, керуючим компаніям парків на устаткування, обладнання, матеріали, що імпортуються, для здійснення визначеної законом господарської діяльності.

3. Звільнити від сплати митних платежів при ввезені зазначеного устаткування, обладнання, матеріалів.

Що не так

Законопроект не містить вимог щодо інвестора та обсягу інвестицій.

У світі країни для надання пільг встановлюють для інвестора критерії і визначають обсяг інвестицій. Для прикладу, в Польщі переваги надаються інвестору, інвестиції якого перевищують 190 млн дол при створенні 200 робочих місць, або коли інвестиції сягають 125 млн дол, але створюється мінімум 300 робочих місць.

Закон В'єтнаму передбачає зниження більш ніж удвічі ставки податку на прибуток протягом десяти років, якщо інвестор залучає понад 286 млн дол. Крім того, після трьох років роботи такий інвестор мусить створити мінімум 3 тис робочих місць.

Обговорювані нами законопроекти подібних вимог не містять. Натомість є такі критерії для тих, кому можуть надаватися пільги.

1. Середня зарплата працівників індустріального парку на місяць становить не нижче трьох мінімальних зарплат (зараз — близько 4 800 грн). За даними Держстату, це нижче середньої зарплати в Україні.

2. Середня кількість співробітників налічує не менше 30.

Вбачається, що цим критеріям зможе відповідати будь-яке середнє за розміром підприємство, і не важливо, скільки інвестицій воно залучило. Отже, виникають сумніви, що запропонована модель сприяє залученню міжнародних інвестицій.

Незрозумілий вибір галузей для індустріальних парків.

У світі активно розвивається і всіляко підтримується сфера R&D — research and development, тобто науково-дослідна та інноваційна діяльність. Власне, у більшості країн індустріальні парки створюються для підтримки саме цієї сфери.

У Словаччині пільги у вигляді державного фінансування, забезпечення інфраструктурою, звільнення від сплати податку на прибуток надаються саме технологічній діяльності. У Туреччині ця галузь отримує широкий обсяг пільг: звільнення від податку на прибуток, ПДВ, податків із зарплати співробітників.

Україна подібний досвід вирішила не запозичувати. Автори законопроектів пропонують поширити дію пільг на всю переробну промисловість, яка включає металургійне виробництво, виробництво безалкогольних напоїв, хімічних речовин.

Оскільки запропонована законопроектом сфера застосування пільг є достатньо широкою, логічно було б поширити зазначені пільги для всіх гравців цього ринку.

Інакше виходить ситуація, коли, наприклад, у Житомирській області переробне підприємство поза межами індустріального парку сплачує всі податки, а таке ж підприємство в межах індустріального парку від них звільнене.

Крім того, ініціатори законопроекту, з одного боку, кажуть, що вони за дерегуляцію, а з іншого — наголошують, що будуть ретельно контролювати, щоб звільнене від ПДВ обладнання використовувалося лише в межах індустріального парку у визначених сферах. Проте механізм такого контролю не запроваджується.

На мій погляд, доцільніше не сплачувати зобов'язання з ПДВ на виплат, а вирішувати проблему автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ. Цю проблему вирішує урядовий законопроект з антикорупційними змінами до Податкового кодексу, який, сподіваюся, скоро прийме Верховна Рада.

Законопроект не містить вимог щодо території розташування парків.

Крім підтримки інноваційної діяльності, надання пільг індустріальним паркам має на меті стимулювання розвитку регіонального виробництва. Важливо, що регіони, які потребують розвитку, визначає саме держава.

У Туреччині інвестиційна політика передбачає поділ території країни на регіони залежно від рівня їх розвитку і надання пільг залежно від такого поділу.

Чинні проекти цього критерію не містять. Дозволяється створення індустріального парку в будь-якому регіоні за наявності відповідної земельної ділянки. Тобто це дає можливість приватним особам самостійно створювати низькоподаткову гавань на території Києва, Харкова чи будь-якого іншого розвиненого міста.

Законопроекти не сприяють розвитку експорту української продукції.

Світова практика демонструє позитивні приклади залучення великих інвесторів-виробників шляхом наданням їм суттєвих пільг, що в згодом позитивно впливає на експортний потенціал країни. Проте в законопроектах не вказано, який процент виробленої продукції повинен реалізовуватися на експорт.

Що маємо і що можемо мати

Запропоновані законопроекти створюють невиправдані податкові пільги для окремих підприємств, спотворюють конкуренцію і вбивають переробні підприємства, не сприяють залученню інвестицій та розвитку експорту, організовують привабливий бізнес для власників великих земельних ділянок.

Як перетворити країну на територію пріоритетного розвитку, магніт для інвесторів?

1. Звільнити від сплати мита при ввезенні обладнання для переробної промисловості всіх суб'єктів господарювання.

2. Вирішити проблему бюджетного відшкодування ПДВ.

3. Запровадити податок на виведений капітал. Це дозволить не оподатковувати доходи підприємства податком на прибуток до моменту виплати дивідендів за ставкою 20%, що сприятиме реінвестуванню коштів у розвиток підприємств.

4. Ліквідувати єдиний соціальний внесок і запровадити єдину ставку податку на доходи фізичних осіб на рівні 20%.

Так Україна зможе стати сильним гравцем у світі в боротьбі за інвестиції.