Чом ти не прийшов. Запитання до міністра фінансів

6 липня на засіданні парламентського комітету, який я очолюю, депутати планували провести серйозну розмову з міністром фінансів.

Хотіли дізнатися позицію міністерства щодо основних реформ та планів на наступні кілька років.

Міністр не з'явився.

Перед засіданням до комітету зателефонував його заступник і повідомив, що його шеф Олександр Данилюк не зможе прийти через якесь урядове засідання.

Це дивно, адже його участь була узгоджена завчасно, а напередодні ми мали підтвердження особисто від міністра.

Та й у парламентсько-президентській республіці взаємодія з комітетом мусить бути максимально активною. Особливо за таких складних обставин.

40 місяців в Україні триває глибока соціально-економічна криза. Представники влади рапортують про фінансову стабілізацію, але фахівці кажуть: вихід з кризи затягнувся через помилкові дії влади.

Однією рукою вбивається реальний сектор економіки процентною політикою Нацбанку для зменшення рівня інфляції, а іншою — розганяється зростання цін хвилею підняття тарифів. Або відсутня взаємодія НБУ з урядом, або Мінфін розділяє цю хибну політику, В результаті системні проблеми лише накопичуються.

Зменшення кредитних ставок та ставок за депозитними сертифікатами, де два роки поспіль крутяться величезні обсяги коштів банків, відбувається надто повільно. Кредитування реального сектора досі заморожене. Нас рятує лише певне циклічне пожвавлення світових цін на продукти українського експорту.

Ми вже втратили 42% банківської системи. Це завдало невиправної шкоди українським підприємствам. За різними  оцінками, вони втратили 80-120 млрд грн. Активи банків, що залишилися на ринку, продовжують погіршуватися.

В результаті ми можемо підійти до наступного циклічного падіння цін на світових ринках у ще гіршому стані. Наступного разу, якщо почнуть падати великі банки, вони поховають половину нашої економіки.

Досвід багатьох банківських криз у різних країнах засвідчив: чим швидше влада допоможе банкам очистити баланси від поганих кредитів, тим швидше буде повернена довіра та почнеться зростання. Згадаймо негативний досвід Японії та позитивний — Південної Кореї та Туреччини.

Закону про фінансову реструктуризацію вкрай недостатньо. Він допоможе, за оцінками фахівців нашого комітету, у кращому разі, у 10% випадків.

Чому уряд відкинув використання таких інструментів, як установа з управління проблемними активами та випуск спеціальних державних облігацій для їх викупу? Так робили інші країни, так радить діяти Міжнародна фінансова корпорація.

Ці рекомендації містилися у виступах найкращих фахівців галузі, яких ми зібрали для участі у парламентських слуханнях щодо порятунку вітчизняної банківської системи у лютому 2015 року.

Ці пропозиції містить Стратегія розвитку банківської системи до 2020 року, яку навесні підготувала велика група вітчизняних та іноземних банкірів й експертів.

Найближчими роками залишатиметься реальною загроза військового вторгнення з боку РФ. Видатки на сектор оборони ми вимушені тримати на високому рівні.

Ганебна угода про реструктуризацію боргів України вбиває усі наші шанси на прискорення економічного зростання у 2020-х роках. Все, що ми зароблятимемо, доведеться віддавати іноземним кредиторам. У найближчі два десятиліття рівень виплат за державними боргами становитиме не менше 4% від ВВП.

На думку багатьох експертів, зокрема, колишнього першого заступника міністра фінансів Ігоря Уманського, вже на межі 2020-х років уряд буде вимушений знову починати переговори про боргову реструктуризацію, аби уникнути дефолту. Я впевнений, що часу значно менше, і треба готуватися до переговорів вже сьогодні.

Ми знову втратили шанс 2016 року в законних рамках провести податкову реформу. Два попередні роки уряд Яценюка вносив проекти держбюджету разом з проектами податкових змін у грудні — під самий новий рік. Це грубе порушення Бюджетного кодексу. Такі проекти можуть ухвалюватися лише до 15 липня.

Коли ми вночі ухвалювали пакет податкових змін та бюджет, Яценюк пообіцяв, що на початку року почнеться розробка нового проекту податкової реформи.

У 2015 році уряд так і не наважився підтримати проект ліберальної податкової реформи. Міністр Данилюк так і не розказав про основні пропозиції Мінфіну. Робочу групу створили, напрацювання ніби є, а коли будуть результати?

Також дуже турбує доля пенсійної реформи та інші пункти нової угоди з МВФ. У суспільства є багато запитань. Фракція Радикальної партії вимагає оприлюднення та публічного обговорення проекту нового меморандуму до його підписання. Як мінімум, за участю ключових комітетів Верховної Ради.

Я не випадково ставлю ці питання. Цікаво, наскільки керівник Мінфіну розуміє те, що глибина економічних невдач полягає у прискоренні втрати технологічного, промислового потенціалу країни і її занурення у статус сировинної економіки.

Ми дожилися до того, що найбільш технологічна продукція нашого експорту до ЄС — це кабельна продукція. Сором та й годі. Тому одне з найважливіших завдань влади — змінювати економічну структуру в бік збільшення частки товарів з високою доданою вартістю, у тому числі, в нашому експорті.

Для цього ми повинні зменшувати податки і створювати ринкові стимули для інвесторів з використанням бюджетних коштів.

Щоб зрозуміти, як ми зможемо зменшувати податки, та скільки коштів — 20, 30 чи 50 млрд грн — зможемо направляти на стимулювання економіки щороку, нам треба мати детальну стратегію розвитку України.

Саме тому потрібно знайти системні відповіді на питання пенсійної, податкової, енергетичної реформи та всіх інших реформ. Це потрібно для того, аби ті мізерні ресурси, що ми маємо, витрачати якомога ефективніше.

Насправді гроші є. Україна останні півтора десятиліття щороку витрачала 4-8% від ВВП на підтримку різних галузей економіки. Але ці кошти часто йшли в пісок, зникали й досі зникають у кишенях корупціонерів. Часто рішення ухвалювали чиновники Мінфіну за зачиненими дверима за вказівками від керівників держави.

Саме тому ми зобов'язані побудувати цивілізовану та прозору систему механізмів для стимулювання економічного розвитку. Зокрема, систему стимулювання високотехнологічного експорту.

Важливими інструментами розвитку повинні стати державні банки, як це відбувається в усьому світі. Щоб вони ефективно запрацювали через три-п'ять років, треба створювати ці механізми вже сьогодні.

Аби допомогти владі скоригувати тактичні дії та стратегічні плани, ми з групою науковців та експертів підготували проект Стратегії розвитку банківської системи. Для нас важливо, аби влада почала працювати на перспективу.

Наш комітет рекомендував органам влади врахувати положення стратегії. Уряд  вже врахував частину наших пропозицій. Ми отримали зауваження від Мінфіну і частину обов'язково врахуємо. Але чи врахує Мінфін інші наші пропозиції?

Відповідь Мінфіну на запропоновану стратегію у черговий раз виявила ключову проблему: повне нерозуміння, що політичної стабільності, захисту прав інвесторів та дерегуляції абсолютно недостатньо для зміни структури економіки.

Потрібні спеціальні інститути та інструменти. У тому числі податкові, кредитні, страхові, інфраструктурні, інформаційні, які існують у більшості країн світу.

Парламент ухвалив у першому читанні наш законопроект про експортно-кредитне агентство. Спільно з урядовцями і незалежними експертами його було підготовлено до другого читання, а в план дій уряду на 2016 рік було внесене відповідне завдання. Проте у жодному новому урядовому документі нема і слова про роль Укрексімбанку в стимулюванні розвитку експорту. Це дивує.

Експерти підрахували: якщо після падіння на 17% ми щороку будемо зростати на 3%, то повернемося на економічний рівень часів Януковича через шість літ, а рівня Польщі зможемо досягнути через 25 років. Це нас не влаштовує, тому ми зобов'язані робити все, щоб стимулювати економічний розвиток.

Закликаємо міністра фінансів та увесь уряду до конструктивного діалогу з парламентськими комітетами, науково-експертним товариством.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.