Енергетична тріада - так називають три ключові закони, які йдуть в авангарді енергетичної реформи.

Саме ці документи в майбутньому регулюватимуть ринок газу, ринок електроенергії та роботу профільної регуляторної комісії.

Навіть попри непевні успіхи з першими двома, саботаж закону про регулятора залишить українську енергетику в пітьмі корупції, регресу та зловживань.

Ринок газу: закон та реальність

У квітні 2015 року був прийнятий закон "Про ринок природного газу", яким запроваджується європейська модель цього ринку.

Зокрема, остаточно розділять усі види діяльності у цій сфері: транспортування, видобуток, розподіл, зберігання і постачання блакитного палива.

Процес почався, і це великий успіх, але є перепони, що блокують перетворення.

Попри законодавче рішення розмежувати усі види діяльності на ринку газу, уряд намагається зберегти контроль "Нафтогазу" над відокремленими учасниками ринку через створення так званої моделі керуючого холдингу. Такий прийом зведе нанівець усі спроби створити конкурентне середовище для розвитку ринку газу.

Крім того, актуальним залишається питання боргу "Нафтогазу". На початку 2015 року він становив більше 80 млрд грн - близько 4,5% ВВП 2014 року.

Якщо транспортування, видобуток та інші види діяльності будуть розмежовані між різними організаціями, то й відповідальність за дірку в бюджеті "Нафтогазу" також слід поділити. Цей процес потребує багато часу, що теж гальмуватиме реформи.

Ринок електроенергії: між життям і теорією

Другим серед тріади базових реформаторських законів для енергетичної галузі є закон про ринок електричної енергії.

У жовтні 2013 року Янукович ще "йшов у Європу", тому Верховна Рада прийняла закон "Про засади функціонування ринку електричної енергії". Він повинен набрати чинності з липня 2017 року. Проголосувавши за нього, парламентарі частково привели українське законодавство у відповідність до європейських норм.

Цей закон започаткував введення у дію нової моделі ринку. Здебільшого вона відповідає європейським нормам, проте через високий рівень монополізації сегмента виробництва та відсутність технічних можливостей для інтеграції з мережами ЄС найближчим часом ефективно запрацювати не зможе.

Джерело: "Реанімаційний пакет реформ"

Розпочата у 2007 році інтеграція Об'єднаної енергосистеми України і Європейської мережі системних операторів передавання електроенергії затягнулася.

За оптимістичними оцінками, цей процес триватиме не менше трьох років. При цьому багато технічних заходів повинні виконати саме українські виробники електроенергії - монополісти, які і так себе непогано почувають і не мають жодного бажання допускати до споживача інших гравців.

Крім того, діючий закон містить положення, які викривляють поняття ринку і суперечать нормам законів про бухгалтерський облік. Одне з таких положень - щодо функціонування Фонду врегулювання вартісного дисбалансу.

Секретаріат Енергетичного співтовариства, який контролює хід реформування енергетики в Україні, надав свої пропозиції щодо доопрацювання закону. Створена при Міненерговугілля робоча група разом з європейцями розробила новий законопроект, який активно обговорюють експерти, чиновники та виробники.

Процес запущено, і на цьому фронті реформи енергетичної галузі ніхто не відступає. Зміни будуть складними: суттєво підвищиться ціна на електроенергію, виникнуть структурні проблеми, пов'язані з реалізацією цього закону, але це важливий та конче необхідний крок назустріч майбутньому.

Закон про регулятора - всьому голова

Недавно закон про регуляторну комісію був темою №1 при обговорені реформи галузі. Це закономірно, адже ні закон про ринок електроенергії, ні закон про ринок газу не будуть адекватно працювати без професійного незалежного регулятора.

Наразі ці ринки, обсяги яких можна порівняти з половиною бюджету України, контролює Національна комісія, що здійснює регулювання ринку електроенергії та комунальних послуг - НКРЕКП. До середини 2016 року необхідно розробити підзаконні акти, де будуть детально описані процедури їх функціонування.

Основна частина цієї роботи покладена на регулятора. Саме він або зупиняє зловживання з боку, наприклад, виробників, або навпаки - узаконює такі дії.

Зараз НКРЕКП у багатьох своїх нелогічних рішеннях демонструє залежність від зовнішніх сил. Воно й зрозуміло: як можна бути незалежним на посаді з мізерним окладом, якщо тебе ще й призначено рішенням однієї людини? Наскільки якісними виявляться підзаконні акти, написані таким органом для нових ринків?

Натисніть для збільшення

Таким чином, битва за реформування НКРЕКП - вирішальна для усієї війни за зміни в енергетиці.

Після того, як попередній проект закону про регулятора направили на доопрацювання в Кабмін, про НКРЕКП просто забули. Однак недавно його знову повернули у сесійну залу. Жодних правок до документа, незважаючи на критику, не внесли і змушували депутатів проголосувати за недосконалий закон.

Основним аргументом було те, що цей закон - вимога європейців та умова для надання нового траншу МВФ. Виходить, що основний закон у секторі хочуть прийняти нашвидкуруч, керуючись лише перспективами кредитування.

Війна за якісні зміни в енергетиці вступила у вирішальну фазу. Хоча битви за ринок електроенергії та ринок газу йдуть успішно, головний бій - за закон про регулятора - на грані провалу.

Регулятор - це верховний арбітр галузі, від якого залежить прозорість та здоровий глузд у роботі української енергетики.

Однак замість пропозиції плідної роботи влада спочатку намагається "притримати" закон і дати галузі пережити ще одну зиму з політично залежним органом, а потім тишком-нишком пропонує прийняти "кривий", вже колись направлений на доопрацювання закон, щоб улестити кредиторів.

Такий підхід скінчиться погано: або для українців, або для влади.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.