Перемога в Україні Революції гідності та розв'язана Росією військова агресія проти нашої держави зумовлюють кардинальну зміну підходів до здобуття справжньої економічної, в тому числі енергетичної, незалежності країни.

У найбільш непрозорій і монополізованій галузі, якою є енергетика і на якій були побудовані основні капітали нинішніх російських та українських олігархів, нарешті настав час для рішучих змін, насамперед демонополізації та диверсифікації.

Активна робота у сфері зниження залежності від російського газу вже почала давати свої перші плоди у вигляді реверсних поставок палива з Європи.

Посилення енергетичної незалежності шляхом диверсифікації закупівель ядерного палива повинне доповнити ці зусилля.

Якщо Україна, як заявляє її керівництво, справді взяла незворотний курс на приєднання до європейських структур, то вона неодмінно повинна перейти на ті стандарти, які існують в ЄС і решті країн цивілізованого світу й негайно розробити і втілити в життя відповідну чітку стратегію.

Залежність української ядерної галузі від співпраці з Росією значна. У 2015 році все ядерне паливо надійде лише від російських постачальників. Водночас слід вирішувати й проблему захоронення ядерних відходів та вивезення з України відпрацьованого ядерного палива, а цю можливість наразі пропонує лише Росія.

На Заході одним з основоположних принципів розвитку ядерної енергетики є усунення монополізму окремих країн та бізнесових структур у постачанні ресурсів.

Так, хоча США та Франція здатні забезпечити себе ядерним паливом самостійно, керівництво ядерної галузі цих країн взяло курс на диверсифікацію поставок. 30% потреб французьких АЕС покривається за рахунок постачань палива компанією "Вестінгауз", що забезпечує необхідний рівень конкуренції, насамперед цінової.

Для України це тим більше важливо, що частка ядерної галузі в загальній структурі виробництва електроенергії, яка ще недавно становила 40%, в умовах втрати значних вугільних ресурсів через окупацію частини Донбасу уже перевищує 60%.

Західні компанії давно пропонують Україні свої послуги.

Згадана "Вестінгауз", на яку припадає 31% світового виробництва ядерного палива і яка забезпечує паливом близько половини всіх енергоблоків у Європі, виступає як надійний партнер, здатний принести найкращі технології, високі стандарти та передовий досвід у вітчизняну ядерну галузь.

Саме ця компанія вклала кошти в науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи із створення паливних збірок, які підходять для всіх типів колишніх радянських реакторів, а також пропонує інші проекти для співпраці.

Фото tvel.ru

Коли ми говоримо про диверсифікацію, не йдеться про негайну і повну відмову від російського палива та механічну заміну його американським чи французьким.

Мова про те, щоб відійти від залежності від російських збірок і технологій. Така потреба існувала б навіть у випадку, якби Росія не вела з Україною війну. Тим більше вона є нагальною за умов, коли з політичних міркувань постачання збірок може припинитися - так само, як не раз перекривався російський газовий вентиль.

Зрозуміло, що "Росатом", який прагне стати другим "Газпромом", не хоче втрачати цей важіль впливу на Україну. За деякими даними, на піар-кампанію проти ядерної незалежності нашої держави Росія планує витратити близько 5 млн дол.

Компанія стверджує про нібито безальтернативність російського палива для України, насамперед через загрозу безпеці об'єктів від використання "чужих" для радянських реакторів збірок. Це ще раз показує, наскільки розвиток атомної енергетики нерозривно пов'язаний з агресивною політикою північного сусіда.

Хотілося б заспокоїти східних монополістів: країна, яка добровільно віддала третій за величиною у світі арсенал атомної зброї, пережила чорнобильську катастрофу і кілька десятиліть змушена долати її наслідки, чудово усвідомлює не тільки роль ядерної енергетики, а й необхідність дотримання усіх норм безпеки.

Нині показники роботи українських АЕС входять до першої четвірки у світовому рейтингу безпечності атомних електростанцій. Натомість, завдяки західним компаніям Україна виходить на глобальний ядерний ринок і в такий спосіб перестає бути заручником лише одного постачальника.

Уже з 2016 року за контрактом між "Енергоатомом" та "Вестінгаузом" використання палива цієї компанії повинно істотно зрости.

За планом, у 2018 році ядерний реактор енергоблоку №3 Південно-Української АЕС буде завантажений винятково американським паливом. На цьому блоці застосовується американський метод його перевантаження, що дозволяє уникнути механічних пошкоджень самих збірок.

За наступні три роки компанія здійснить низку перевантажень для поетапного збільшення частки американського палива і зниження кількості збірок виробництва російського "ТВЕЛ".

Американські інвестори готові також розглянути можливість своєї участі в будівництві заводу з виробництва ядерного палива в Україні, якщо Росія не виконає взятих на себе зобов'язань.

Фото westinghousenuclear.com

Україна, зі свого боку, повинна показати себе надійним партнером та відповідальним міжнародним гравцем у ядерній галузі. Без цього ризик залишитися в тенетах російського монополіста залишається високим.

Уряд повинен рішуче поламати корупційні схеми. Ідеться, серед іншого, про недавно виявлені Службою безпеки України факти використання офшорних схем при поставках палива для українських АЕС за завищеними цінами й вивезення відпрацьованого ядерного палива на зберігання до Росії.

При цьому діяти треба не під страхом покарання, а з чітким усвідомленням, що альтернативи диверсифікації ядерного палива й технологій не існує. Таким крокам слід надати не епізодичного, а системного характеру, адже ціна зволікання з реалізацією планів диверсифікації з часом тільки зростатиме.

На порядку денному стоїть реалізація розробленої ще наприкінці минулого десятиліття "Енергоатомом" спільно з НАНУ комплексної програми створення власної системи науково-технічної та проектно-конструкторської підтримки ядерно-енергетичного комплексу України.

Співпраця з провідними компаніями дозволить не тільки зав'язати з ними робочі контакти, а й отримати переваги від диверсифікації та передових технологій.

Залучення провідних міжнародних компаній посилить конкуренцію. Крім того, їх участь вплине на уряди відповідних країн, які будуть зацікавлені у розширенні співпраці з Україною та наданні їй допомоги у відсічі агресору.

Заглядаючи далеко вперед, ризикну стверджувати, що з проблемою диверсифікації ядерних поставок зіткнеться і Росія.

Не секрет, що якість зарубіжного палива вища, ніж російського. Проте це станеться лише тоді, коли Росія повернеться до реалій сучасного світу обличчям і перестане диктувати власні умови, в тому числі за допомогою ядерного шантажу.

Наразі ж Україна, подолавши інерцію та стереотипи, повинна неодмінно здобути такий потрібний, хоч і нелегкий досвід диверсифікації та демонополізації галузі, успішно склавши при цьому ще один важливий іспит на європейськість.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.