Напередодні Нового року Кабмін скасував один із сумнозвісних і корумпованих актів - постанову №444 від 14 травня 2008 року.

Енергозберігаюче обладнання, яке потрапляло до передбаченого постановою списку, звільнялося від оподаткування ввізним митом та ПДВ.

Щоб уникнути сплати податків, українські імпортери та китайські виробники такої продукції творили дива.

Наприклад, на замовлення компаній, що належать Андрію Клюєву, останні виробляли сонячні панелі нестандартних розмірів для сонячних електростанцій.

Оператор СЕС мотивував ввезення китайських панелей розміром, щоб не купувати вітчизняні. ПрАТ "Квазар" розводив руками і казав, що такого розміру вони не виробляють і не можуть конкурувати з китайським виробництвом за ціною.

Завдяки цим пільгам брати Клюєви "оптимізували" сотні мільйонів гривень. Оптимізація полягала в тому, щоб отримати від державних Ощадбанку та Укрексімбанку мільярдні кредити, спрямувати їх начебто на підтримку виробництва сонячних панелей в Україні, а насправді отримати товарний кредит від китайців.

Яким був прибуток від такої операції, міркувати важко. А ось проблемні кредити, які отримали державні банки, якраз дуже легко обчислюються. Зокрема, в 2014 році Укрексімбанк списав як безнадійні майже 4 млрд грн. Величезна сума, як писала "Економічна правда", продовжує висіти в Ощадбанку.

Брати Клюєви: молодший Сергій - зліва, старший Андрій - справа. Фото УП

Зараз, вже за нової влади, Клюєви продали частину бізнесу китайцям в рахунок сплати за надані панелі. Повертати кредити вони, схоже, не збираються. І ось, лише після цього Кабмін вирішив закрити величезну "дірку", через яку Україну позбавляли мільярдів законних надходжень не лише Клюєви.

Адже періодично Кабмін надавав дозволи компаніям на ввезення цілих комплексів обладнання. Наприклад, уряд надав дозвіл на звільнення від оподаткування ледь не цілої електростанції, яка не буде використовувати газ для виробництва енергії. 

Невірно казати, що скасовано пільгу для альтернативної енергетики. При всій скандальності акта, його значення для інших гравців галузі великим не було. Під дію постанови потрапляли компанії та обладнання, наближені до "злочинної панди". Девелопери у розмові з інвесторами пропонували прорахувати економіку проектів без урахування повернення ПДВ і мит. У разі їх відшкодування це був бонус.

Скоріше за все, дії Кабміну пояснюються вимогами МВФ і мають на меті перекрити дірки для вимивання коштів з бюджету. Однак позиція уряду суперечлива.

Позбавляючи компанії стимулів ввозити енергоефективне обладнання, влада залишає у законодавстві таку потворну норму, як "місцева складова". Як відомо, це мінімальна кількість українських товарів та послуг при зведенні станцій для отримання вигідного інвесторам "зеленого" тарифу на вироблену електроенергію.

Ще більше ускладнюється ситуація з введенням додаткового мита - 5-10% - на весь імпорт. Звісно, це позначиться на ціні обладнання, що імпортується.

При цьому в країні панує дефіцит електроенергії, а раціональне використання енергетичних ресурсів більш ніж актуальне.

Зведення електростанцій, що працюють на біогазі, було б логічним та доречним в Україні. Але замість того уряд не поспішає зменшувати залежність держави від російського газу та... вугілля Росії та сепаратистів. Адже славетна теплова енергетика, що контролюється Рінатом Ахметовим, працює не лише неефективно, а ще і створює навколо себе корупмповані ланцюжки постачальників вугілля.

Самбірська сонячна станція, Львівщина. Фото galinfo.com.ua

Схоже, тепер Кабмін буде стимулювати споживачів до енергозбереження одним з найефективніших способів: високими цінами на енергоносії.

Не секрет, що підприємства досі проганяли експертів з альтернативного енергозабезпечення через доступну ціну на газ. Якщо Кабмін підвищить вартість блакитного палива для пільгових категорій споживачів, енергозбереження саме по собі зрушить з місця разом з ПДВ та митами.

Буде боляче, але за все доводиться платити. Тим більше, до виборів ще далеко.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.