ЕП не раз писала про домовленості між урядом та групою компаній "Лукойл" щодо відновлення роботи "Карпатнафтохіму".

Зміни є. У вересні підприємство відновило виготовлення поліетилену, а на початку листопада - суспензійного полівінілхлориду.

Втім, поступове відновлення роботи стало результатом низки поступок "Лукойлу": зниження тарифів на теплопостачання, залізничні перевезення і навіть остаточне закриття давньої історії з виведення активів із спільного з Україною підприємства.

Уряд свідомо пішов на численні поступки, щоб запустити підприємство у регіоні, не надто привабливому з екологічної і соціальної точок зору.

Однак з цією перемогою відразу виникла проблема: виробники ПВХ-профілю, який використовується при виробництві метало-пластикових вікон.

Річ у тім, що, крім довгого списку бонусів, уряд також має намір захистити "Карпатнафтохім" від іноземних виробників - запровадити ввізне мито на полівінілхлорид у розмірі 6,5%. За даними "Лукойла", йдеться про американський ПВХ, який дешевший за український.

На думку представників підприємств - виробників ПВХ-профілю, введення мит на ПВХ призведе до того, що в Україну буде вигідніше ввозити готовий профіль, ніж виробляти його в Україні. Відтак, виробники виступали проти законопроекту, яким передбачено введення мита на полівінілхлорид.

Проте їх чекає сюрприз. З 1 січня 2014 року почне діяти нова редакція закону "Про митний тариф України", який передбачає аналогічні ставки ввізних мит.

Певна економічна логіка в позиції виробників є. За їхніми словами, введення мита негативно позначиться на виробництві профілю. Переваги отримають "Карпатнафтохім" як виробник сировини для профілю і зарубіжні виробники профілю.

Звісно, профіль не є літаком чи новомодним гаджетом, але це все ж продукція, а не сировина. Крім того, цей профіль перекриває значну частку потреб внутрішнього ринку та експортується, що позитивно впливає на сальдо зовнішньої торгівлі.

Віктор Янукович на "Карпатнафтохімі". Фото lukor.com.ua

Ця історія дозволяє зробити кілька висновків.

По-перше, всупереч економічній логіці уряд надав переваги виробнику сировини, а не виробнику продукції з вищим ступенем переробки. Причина - популізм. "Карпатнафтохім" у Калуші - це солідно, і його запуск може виглядати більшим досягненням, ніж сотні цехів з випуску метало-пластикових вікон.

Поки "Карпатнафтохім" стояв більше року, ті самі цехи давали людям роботу. Втім, оскільки "Лукойл" продав свій НПЗ потрібним людям, це не має великого значення.

По-друге, в Україні часто постає питання про необхідність допомоги підприємствам, у які інвестовані певні суми. Такі історії трапляються на різних ринках. Але якщо ці фірми такі сучасні і прогресивні, то навіщо їм захист? Тим більше, нерідко йдеться про нищення суміжного ринку або інших гравців, які інвестували не менше.

По-третє, великі підприємства часто зупиняються і вичікують: покращення умов, введення мит, підвищення цін. В цей час споживачі знаходять заміну їх продукції. Інколи за кордоном. Згодом, внаслідок титанічних зусиль уряду, ці підприємства повертаються на ринок і тоді для них "прогинають" і мита, і споживачів.

При цьому власники підприємств не мають жодних зобов'язань щодо модернізації. Так вибудовується нескінченний ланцюг прохань про захист з невпинним зниженням конкурентоспроможності конкретного підприємства і економіки загалом. Це тупик.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.