Забезпечення країн Європейського союзу нафтою та нафтопродуктами багато в чому нагадує ситуацію в Україні. 82% нафти до країн-членів надходить завдяки імпорту.

За прогнозами упродовж 15-20 років цей показник зросте до 93%. Походження нафти - політично нестабільні країни.

Відтак, використання пального з використанням біоетанолу розглядається як єдиний можливий шлях до диверсифікації, яким можна прямувати просто зараз.

Шлях до використання біоетанольного пального у Євросоюзі було відкрито 2003 року прийняттям директиви про біопалива 2003/30/EC.

Вона встановила індикативні цілі щодо використання пального з відновлюваних джерел на транспорті: 2005 рік - 2%, 2010 рік - 5,75%. Цілі не були обов'язковими, хоча країни-члени повинні були звітувати про свій прогрес. Виконати норми, заплановані на 2005 рік, змогли лише Німеччина, Австрія та Швеція.

З огляду на опосередковану успішність у 2011 році було видано інший документ - директиву щодо відновлюваної енергетики 2009/28/EC. Вона закріпила обов'язковість використання 10% пального, виробленого з відновлюваних джерел, до 2020 року.

Директива забороняє вирощування сировини для виготовлення біоетанолу на місці лісів та територій з високим біологічним розмаїттям.

У жовтні 2012 року були прийняті поправки до обох директив. Вони встановили, що 5-відсоткового показника можна досягати за рахунок сировини, вирощеної на землі, а наступні 5% повинні бути досягнуті за рахунок інших джерел енергії.

Натисніть для збільшення

На території ЄС допускається реалізація В7/В10 - дизелю з 7% і 10% метилових ефірів жирної кислоти, а також Е10 - бензину з вмістом етанолу 10%. До кінця 2013 року на ринках з'явиться Е5 - бензин з вмістом біоетанолу 5%. Не обмежується використання синтетичних вуглеводнів, вироблених з біомаси, у дизпальному.

У Європі, як і в Україні, не вистачає власного біоетанолу. Його імпортують з Бразилії, США та Індонезії. З кожного літра неденатурованого етанолу стягується мито - 0,19 євро, денатурованого - 0,1 євро.

Використання біодизеля та біоетанолу у різних країнах нерівномірне.

Натисніть для збільшення

Наприклад, в Естонії цим ще не переймаються. У країні відсутні національні індикативні цілі щодо використання добавок до пального з відновлюваних джерел.

У сусідній Латвії діє норма стосовно обов'язкового додавання 5% подібних добавок до бензину і дизельного пального. Міністерство економіки Латвії дозволяє обіг довгого переліку пального. Серед них - Е85, В100, Е5, Е10, В5 і В30.

У Німеччині нормативними видами пального є марки Е10 та В7. Загальна квота щодо вмісту добавок з відновлюваних джерел становить 6,25%.

Загалом у Європі використання біопального не виглядає надто прогресивним. У всіх країнах ЄС у 2013 році його буде спожито лише 21,3 млн літрів.

Це при тому, що загальна ємність ринку дизелю та бензину у 2013 році становитиме за прогнозами більше 350 млн літрів. Отже, в середньому у 2013 році частка біопального буде становити близько 6%. Індикативні складові щодо відсоткового вмісту добавок з відновлюваних джерел виглядають так.

Джерело: EU Biofuels Annual 2012

Таким чином, якщо в Україні відстрочать дію норми про необхідність додавання біоетанолу до бензинів, вона все одно прямуватиме європейським шляхом.

В Україні виробляються сумішеві бензини, у яких вміст біоетанолу перевищує 30%, імпортується білоруський біодизель. Масове використання біопального - попереду.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.