Ну що таке автостоянка для сильних світу цього? Дріб'язок, пил. А якщо їх 100 чи 200? А 300?

А якщо ще і працювати в тіні? Хто ж прийде перевіряти, якщо в тебе "папа"?

Отже, мова про ласий шматок - 400 млн грн на рік.

Вражає унікальна здатність можновладців згуртовувати та загартовувати людей різного віку, світоглядів, статків та соціального стану.

Ще три місяці тому люди, пов'язані з роботою на автостоянках Києва навіть не підозрювали про існування один одного.

І ось днями на зборах цих працівників прийнято рішення створити і легалізувати громадську організацію для захисту їхніх прав і прав автовласників, які завдяки безглуздим діям столичної влади або не можуть отримати послугу з охорони автотранспорту, або сплачують за цю послугу надто багато.

Таке рішення ініціатори прийняли після того, як стало зрозуміло: група підприємців після проведення акції протесту під стінами КМДА не зможе потрапити на прийом до голови КМДА Олександра Попова попри запрошення його прес-служби.

Як з'ясувалося, ні спроби рейдерських захоплень стоянок зі стріляниною і кров'ю, ні корупція у КП "Київтранспарксервіс", ні безглузде тарифоутворення на послугу з охорони автотранспорту можновладців і "правоохоронців" не цікавлять.

Історія почалася в листопаді 2012 року з рейдерського захоплення ділянки в Дарницькому районі Києва, де 20 років існує легальна автостоянка. Захоплення відбувалося поетапно, нагадуючи страшний сон. Стрілянина, вибухи, сльозогінний газ, поранені - усе це за 50 метрів від звичайного будинку серед білого дня.

Захоплення вело ТОВ "Алан-плюс" на чолі з директором В. В. Водолазським.

Ніхто не покараний, жодного засудженого і навіть підозрюваного. Справа про стрілянину, вибухи та поранення бовтається у єдиному реєстрі без жодного руху.

Пояснення такої безкарності знайшлося доволі швидко. Пан Водолазський, за його словами, виявився працівником офісу народного депутата від Партії регіонів Артема Пшонки - сина генерального прокурора Віктора Пшонки.

Водолазський порадив підприємцям, у котрих відібрали роботу, краще не рипатися, бо "все может быть намного хуже".

Підприємці, які в той час уже бігали по судах, намагаючись припинити порушені щодо них прокуратурою та міліцією кримінальні справи за надуманими підставами, не здивувалися сказаному.

Далі почалося найцікавіше, і вже по всьому Києву.

Навесні 2013 року при проведені перевірки "Київтранспарксервісу" прокуратурою Києва Водолазський опинився на одній з керівних посад у цьому КП як "смотрящий".

Вочевидь, скуштувавши "тему" з автостоянкою на Реуцького, він вирішив прибрати до рук і решту стоянок столиці.

Фото: профіль Артема Пшонки у Facebook

Спочатку цей пан діяв більш звичними для себе методами: шахрайським шляхом намагався видурити у підприємців з Деснянського району оригінали договорів - начебто для внесення змін.

Видурив, але після акції протесту під стінами "Київтранспарксервісу", де ледь не перевернули його мерседес, віддав.

Віддав через два місяці і без жодних змін.

Годі казати, що за два дні після того, як у підприємців було видурено оригінали документів, на об'єкти завітала міліція з вимогою звільнити ділянку, оскільки в них нема цих самих документів.

Кілька слів про нормативну базу. З 2011 року питання функціонування автостоянок почало регулюватися статтею 266 Податкового кодексу.

Завдяки даній статті та рішенням Київської міськради автостоянки столиці остаточно перетворилися на паркувальні майданчики і відійшли в підпорядкування КП "Київтранспарксервіс".

За рішенням Київради саме це підприємство визначає, кому працювати, а кому ні. Для них не важливо, що до створення та будівництва стоянок ні КП, ні міськрада, ні навіть ГПУ, АПУ, КМУ та ВРУ не мають жодного стосунку.

Однак підприємці, що бажали працювати в легальному полі, таки уклали необхідні угоди з КП "Київтранспарксервіс". Мабуть, дарма, оскільки підприємців зараз залишають без справи, а працівників автостоянок - без роботи.

Внесло "Київтранспарксервіс" у міськраду адресну частину з назвою підприємства, що створювало об'єкт, уклало договір - підприємець працює. Не внесло або не уклало - до побачення. Підприємець уже злочинець і працює не в правовому полі.

До речі, вартість послуг автостоянок - не забаганка підприємця. Фіскальне навантаження становить 70-80% від загального надходження грошей.

Використовуючи "тупу" схему виведення підприємців з легального становища у нелегальне шляхом розірвання договорів планується перерозподілити близько 200 легальних автостоянок у Києві. Перший транш, 72 об'єкти, вже опрацьовується. Як казав відомий пан, "оцените красоту игры".

"Чорними" стоянками прокуратура не займається. Не хоче перевіряти себе?

Фото obx.org.ua

У липні 2013 року 72 підприємці з восьми районів Києва, які за власний кошт будували автостоянки і працюють з усією дозвільною документацією, з подивом з'ясували, що вони нелегали. Більше того - фігурують у позовній заяві прокуратури як підприємства, з якими необхідно розірвати угоди, бо вони обкрадають громаду.

Підставою для появи таких позовів стали рапорти працівників районних відділень Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС Києва, які прокурори передали у фінансову інспекцію столиці, аби та обрахувала шкоду.

Абсурд у тому, що рапорт міліціонера - це усне або письмове повідомлення підлеглого начальнику. Це не акт перевірки чи обстеження, цей документ не може мати ніякої іншої функції, крім бути носієм суб'єктивної інформації.

Фінінспектори видали документ під назвою "Довідка", яким визнали, що фактичної перевірки підприємців не було, бо рапортів міліціонерів з фото, зробленими через паркан, недостатньо для встановлення об'єктивної картини.

До речі, за останні дні прокурори у пресі довели цифру "втрат держави" до повного абсурду. Від 60 згаданих ними стоянок держава начебто недоотримує 17 млн грн на місяць. Під час наступного нашого візиту в прокуратуру ми презентуємо прокурорам калькулятор, хоча і не царська це справа - кнопки тиснути.

Що у випадку надходження такого матеріалу до суду повинен зробити суддя? Відправити його на доопрацювання. Та, вочевидь, не в нашій державі.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.