Недавно прес-служба Міністерства енергетики та вугільної промисловості розмістила інформацію про зустріч міністра Едуарда Ставицького і міністра промисловості та енергетики Республіки Азербайджан Натіга Алієва.

Серед іншого йшлося про "будівництво на Чорноморському узбережжі України нафтопереробного комплексу для глибокої переробки каспійської нафти".

Дивно, але ця частина повідомлення була швидко спростована міністром Ставицьким. Мовляв, про таке не говорили. Але здається, що для порятунку вітчизняної нафтопереробки - це один з реальних виходів.

Після того як поріжуть на метал всі українські НПЗ, а до цього йдеться, питання постачання нафтопродуктів в Україну з Білорусі та Росії перейде з економічної площини в політичну. Крім газового зашморгу, матимемо ще й бензиновий.

За перші п'ять місяців 2013 року, згідно з даними Державної служби статистики, виробництво бензину скоротилося на 50,4% до 429 тис тонн. Причин цьому багато.

Неконтрольована контрабанда, бажання північних сусідів збільшити прибутки від експорту нафтопродуктів, відсутність чіткої програми реформування нафтопереробки: це лише кілька з них.

Держава вже десять років судиться з інвесторами Дрогобицького НПЗ, які не сплатили інвестиційних зобов'язань майже на 260 млн дол.

Інший приклад: експортна політика РФ збудована так, що український НПЗ отримує нафту по 1 600 дол, тоді як білоруські підприємства - удвічі дешевше.

Постанова Кабміну "Про затвердження програми диверсифікації джерел постачання нафти в Україну на період до 2015 року", яка повинна була вирішити цю проблему, не діє. Вона успішно провалена урядом Миколи Азарова.

Азербайджанська національна нафтова компанія "Сокар" на своїх АЗС в Україні продає бензин Мозирського НПЗ. І це з азербайджанськими запасами нафти.

Безперечно, Баку цікавить український ринок, але Київ вже десять років не може налагодити поставки каспійської нафти в Україну і транзит в Європу. Причина не в бездарності, а в потужному російському лобі.

Фото ЕП

Історія нафтопроводу "Одеса-Броди" відома. Уряд Азарова вже три роки реанімує цю тему. У 2013 році згідно з урядовою програмою диверсифікації стратегією України є реалізація проекту Євро-азійського нафтотранспортного коридору.

Ключова роль у ньому відводиться казахській "КазМунайГаз" та згаданій компанії "Сокар", які повинні долучитися до запуску Міжнародного трубопровідного підприємства "Сарматія". За цих умов Одеський НПЗ почав би працювати, і не потрібно було б возити контрабанду з Білорусі.

На ринку знайшлось би місце і для азербайджанського НПЗ. Якщо експерти стверджують, що на цей проект не вистачить коштів, чому б не переглянути умови приватизації окремих НПЗ і не передати корпоративні права в управління азербайджанців? Все-таки це краще, ніж порізати нафтопереробку на брухт.