Українські олігархи намагаються самостійно вирішувати питання з енергоносіями. До цього їх змушують відсутність прогресу в газових перемовинах України та Росії, а також бажання Дмитра Фірташа зайняти монопольне становище на ринку постачання блакитного палива для промислових споживачів.

В першу чергу, звертає на себе увагу активність компаній Ріната Ахметова. Останні події на енергетичному ринку дають підстави стверджувати, що бізнес-імперія №1 в Україні вирішила не чекати, коли візити віце-прем’єр-міністра Юрія Бойка в Москву перетворяться на щось конкретне, і ціна для України буде знижена. Схоже, тим більше вона не бажає спостерігати, як конкурент Фірташ перетворюється на газового трейдера-монополіста, який одного дня почне диктувати умови СКМ.

Днями, зокрема, стало відомо, що холдинг "ДТЕК" Ріната Ахметова розглядає можливість імпорту газу з Європи. І не просто розглядає, а хоче розпочати поставки вже протягом 2013 року. Комерційний директор "ДТЕКу" підтвердив факт перемовин з зарубіжними компаніями, хоча відмовився повідомити якісь деталі. 

Однак Ахметова цікавить не лише імпорт, а й український газ. Як повідомляє преса, "ДТЕК" купує 25% "Нафтогазвидобутку", яка у 2012 році видобула більше 600 млн кубометрів газу, а також активно шукає партнерів для видобування блакитного палива на шельфі Чорного моря.

Але чи вдасться Ахметову реалізувати задумане? Хто ще приєднається до пулу енергонезалежних від держави олігархів? І до яких наслідків це приведе?

Що стосується імпорту газу з Європи, то, незважаючи на оптимістичні заяви українських високопосадовців, заявлений ними об'єм постачань поки що виконується ледве на десяту частину.

5 млрд кубометрів на рік або більше 400 млн кубометрів на місяць - саме стільки газу у 2013 році Україна мала отримувати з Європи. Проте статистика січня, коли було імпортовано лише 43,5 млн кубометрів, свідчить, що європейський напрямок поки що потребує більшої уваги, ніж це здавалося спершу.

Транзитні можливості обмежені, а позиція "Газпрому" відома. Неофіційно російська монополія робить все, щоб відрізати від України будь-які альтернативні шляхи. Її мета - пролонгувати ексклюзивні права на український ринок, щоб і далі викачувати звідси гроші.

Фото УП

В той же час, видобуток газу - ще більш далека перспектива. Від моменту прийняття рішення про розробку родовищ до промислового видобутку проходить, як правило, кілька років, і сподіватися на швидку віддачу - марна справа.

Достатньо глянути на те, що відбувається у цій сфері зараз. Попри державні інвестиції, які були витрачені на "вишки Бойка", власного газу більше не стає. Навпаки, з кожним місяцем його все менше. Так, у січні 2013 року об'єм видобутку знизився на 0,8% порівняно з січнем 2012 року до 1,7 млрд кубометрів.

Головна причина - відсутність капітальних інвестицій в галузь протягом 2000-х років. Пройде не один рік, перш ніж Україна вийде на прогнозований урядом показник 25-30 млрд кубометрів.

Тим не менше, в умовах, що склалися з постачанням газу з Росії, а також у світлі лібералізації газового ринку українські олігархи все більше уваги будуть приділяти власній енергетичній незалежності. Крім імпорту та видобутку, безумовно, не обійдеться і без подальшого зниження енергоспоживання.

Це той випадок, коли "не було щастя, але нещастя допомогло". Надвисокі ціни на енергоносії роблять неконкурентоспроможною продукцію українських металургів, хіміків та аграріїв. Відповідно, вони будуть шукати можливості для вирішення проблеми без втручання "Нафтогазу".

У цій ситуації українській владі залишається лише забезпечити умови для зростання конкуренції на газовому ринку - і в сфері імпорту, і в сфері видобутку.

І, звісно, взяти на себе вирішення проблеми енергозбереження в житловому секторі. Кредити на утеплення будинків та встановлення лічильників, модернізація котелень - все це дозволило б зменшити газовий тиск на Україну з боку Росії.

Фото на головній - korrespondent.net