У час, коли функції держави все більше делегуються приватним структурам чи громадським організаціям, а донедавна державне майно приватизується чи здається в концесію, вимоги більшої публічності поширюються і на бізнес-сектор.

Окремі глобальні добровільні ініціативи ілюструють цю тенденцію.

Перша з них - проект з оприлюднення розмірів викидів парникових газів.

Друга - екваторські принципи. Фінансові інституції, що приєдналися до них, мають низку екологічних стандартів, яких повинні дотримуватися їх позичальники.

Третя - глобальний договір ООН. Цей принцип передбачає обов'язкове звітування компаній-учасниць про впровадження соціально відповідальних практик ведення бізнесу у сфері антикорупційної діяльності, прав людини, екології та праці.

Четверта ініціатива - забезпечення прозорості у видобувних галузях.

З усього переліку особливий інтерес для України становить остання ініціатива. Уряд почав приєднання до неї ще у 2009 році, однак процес досі не завершений.

Запроваджені стандарти ініціативи вже інкорпоровані у законодавство США. Невдовзі те саме планують зробити країни-члени ЄС.

Коли і як виникла ініціатива

У 2002 році, на глобальному саміті із стійкого розвитку в Йоганнесбурзі, тодішній прем'єр Британії Тоні Блер започаткував міжнародну ініціативу із забезпечення прозорості у видобувних галузях Extractive Industry Transparency Initiative - EITI.

Ініціатива зобов'язує компанії, що працюють у нафтовому, газовому та гірничому секторах, публікувати усі платежі, які вони сплачують урядам країн в рамках національного законодавства, зокрема податки і дозвільні виплати.

Державні ж органи повинні оприлюднити бюджетні прибутки, отримані від компаній, що працюють на території держави-учасниці ініціативи.

Опублікована компаніями та урядом інформація перевіряється незалежними аудиторами, які затверджуються членами Ради ініціативи.

Громадські організації також залучені до цього процесу: вони беруть участь у розробці стандартів звітності платежів і моніторингу виконання обов'язків з боку державних органів та приватних структур.

Секретаріат ініціативи знаходиться у столиці Норвегії Осло.

Переваги та обмеження ініціативи

Представники міжнародних інституцій, бізнес-гравці та уряди західних країн вважають, що ініціатива допомагає країнам боротися з корупцією, розвивати практику громадського контролю і сприяє залученню інвестицій в економіки.

Фото dozor.kharkov.ua

Наприклад, вважається, що саме завдяки роботі ініціативи у Нігерії були викриті чималі суми зловживань уряду.

Зараз за підтримки ініціативи в країні розробляється комплекс заходів щодо зменшення розриву між цифрами доходів, що подає уряд, і цифрами виплат, наведеними у звітах компаній.

Разом з тим, приєднання до ініціативи навряд чи вирішить системні проблеми корупції у видобувних галузях.

Особливо якщо у країні слабкі традиції громадського контролю за бюджетним процесом та цифрами головного кошторису країни, а правоохоронці не реагують на повідомлення про зловживання влади.

В таких умовах ініціатива ризикує перетворитися на інструмент підтримки гарної репутації компаній, що сповідують принципи соціально відповідального бізнесу.

Хоча безпосередній вплив ініціативи на зниження корупції у країнах простежити складно, двостороння публічна звітність дозволяє побачити відмінність у платежах.

Стандарт передбачає перевірку наданих звітів незалежним аудитором.

Причому компанії-аудитори можуть надавати інформацію не лише про компанію, дані якої не збігаються з даними уряду, але й про розбіжності у цифрах платежів.

Звіти щодо дотримання стандарту зазвичай можуть містити офіційну позицію-пояснення різниці у цифрах від компанії або інформувати про відсутність такого пояснення. Як от звіт Казахстану у рамках ініціативи за 2011 рік.

Підрахунки аудитора відзначають мільйонні суми різниці у платежах. Через це Казахстан отримав статус країни-кандидата, а не послідовника ініціативи.

На 23 березня 2013 року 20 країн, серед яких Азербайджан, Киргизія, Монголія і Норвегія, віднесені до так званих країн-послідовників ініціативи. Це держави, які дотримуються погоджених стандартів.

Країни-кандидати, яких зараз налічується 17, також є учасниками ініціативи, однак визнані кандидатами через те, що виконують стандарти ініціативи лише частково.

М'янма та США заявили про приєднання до ініціативи. Також посилено публічний тиск на уряд Канади з метою переконати у необхідності приєднання до ініціативи.

Хоча Сполучені штати і рухаються в напрямку приєднання до добровільної ініціативи, на національному рівні вже прийнято рішення, що американські компанії та їх профільні закордонні філії повинні подавати інформацію про суми платежів американському уряду та урядам інших країн.

Звітність за новими вимогами американські компанії та їх філії почнуть подавати з 2014 року. В основу стандартів звітності покладені добровільні стандарти EITI.

Окремі організації-лобісти - Американський нафтовий інститут, Американська торговельна палата, Міжнародна асоціація виробників нафти та газу - хочуть скасувати рішення Конгресу через суд. Втім, це видається маловірогідним з огляду на широку політичну підтримку нової законодавчої вимоги.

Європейський союз теж розглядає можливість прийняття обов'язкових стандартів для видобувних компаній, зареєстрованих на території ЄС. Це свідчить, що уряди поступово визнають необхідність впровадження суворіших стандартів відкритості.

Куди просувається Україна

Перші кроки з приєднання до ініціативи EITI зробила й Україна. Зокрема, у вересні 2009 року Кабмін прийняв постанову "Про приєднання України до ініціативи щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях", а в квітні 2012 року ці наміри були підтверджені після приєднання Києва до ініціативи "Відкритий уряд".

Фото dozor.kharkov.ua

За даними ініціативи, 11 жовтня 2012 року Україна сформувала робочу групу з приєднання до ініціативи. До неї увійшли шість чиновників, три представники державних газодобувних компаній і три представники міжнародних компаній.

Серед перших - люди Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінприроди Мінфіну, ДПС, НКРЕ. Серед других - управлінці "Нафтогазу", "Укргазвидобування", "Укртрансгазу". Серед третіх - менеджери з "ТНК-BP Україна", Shell, Chevron.

Міненерговугілля пропонує включити до групи громадські організації: Київський міжнародний енергетичний клуб, Інститут сталого розвитку, Аналітичний центр регіонального співробітництва, центр "Номос", "Діксі груп", "Народний контроль".

Яка роль громадських організацій? Вони часто створюють підґрунтя для подальшої інституціоналізації механізмів контролю за діяльністю влади. Ініціатива EITI головним чином з'явилася завдяки тиску глобальної мережі неурядових організацій, що об’єдналися під гаслом кампанії "Публікуй, що сплачуєш".

В Україні ініціативу просуває асоціація "Енерготранспарентність". Недавно вона вирішила звернутися до вугледобувних компаній з пропозицією проведення пілотних проектів звітування за стандартами ініціативи. Хочеться сподіватися, що це пришвидшить впровадження нових стандартів у державі.