Вкотре порушується тема сплати єдиного соціального внеску - ЄСВ - особами, що беруть участь в обов'язковому загальнодержавному пенсійному страхуванню.

За найманих працівників ЄСВ сплачують роботодавці. Сума єдиного внеску за себе визначається підприємцем самостійно.

У той же час, ЄСВ не може бути меншим від мінімального страхового внеску - МСВ. Тому для приватного підприємця ЄСВ визначено у розмірі мінімальної зарплати, помноженої на 34,7%.

Проблем із сплатою ЄСВ із зарплати найманих працівників не виникає, тому що тут працює стандартна схема: фонд оплати праці з відповідними нарахуваннями. При цьому ви можете не видати вчасно зарплату найманому працівнику, але податок на дохід фізособи і ЄСВ, будьте добрі, сплатіть.

Перший заступник начальника управління Пенсійного фонду в Чернівцях Тетяна Джуравець зазначила, що у лютому суттєво збільшився борг за єдиним соціальним внеском приватних підприємців. Це не дивно, адже для приватних підприємців встановили поквартальну оплату.

Згідно з інструкцією, затвердженою постановою правління ПФУ від 27 вересня 2010 року № 21-5, платник єдиного податку може щомісяця до 20 числа перераховувати авансові платежі. Однак тепер це - справа суто добровільна. Ці платежі враховуються при проведенні остаточного розрахунку за квартал.

Відтак є сподівання, що у квітні надходження до пенсійного фонду збільшаться. Посприяють цьому штрафи та пеня за несвоєчасну сплату за 2012 рік.

В процесі господарської діяльності головне, щоб загальнодержавні та місцеві податки і внески сплачувалися вчасно. Звичайно, можна затримати перерахування податку і внеску, але штрафні санкції і пеня в цьому випадку гарантовані.

Інтереси держави охороняються законом, а от інтереси суб'єктів господарської діяльності - не дуже.

За наявності документів, що підтверджують отримання послуги держустановою, така технічна структура як казначейська установа затримує платежі, і ви змушені вирішувати: сплачувати податки, щоб уникнути пені і штрафів, чи звертатися до суду, щоб отримати кредиторську заборгованість з пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день затримки.

До набуття чинності Податкового кодексу єдиний податок, що сплачували підприємці, розподілявся наступним чином: до місцевого бюджету - 43%, до Пенсійного фонду - 42%, на обов'язкове соціальне страхування - 15%, у тому  числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4%.

Фото УП

Тобто коли підприємець сплачував максимальну ставку єдиного податку в розмірі 200 грн, з них 84 грн отримував Пенсійний фонд. Правда, пізніше підприємців зобов'язали доплачувати в Пенсійний фонд різницю до розміру мінімального страхового пенсійного внеску.

З 1 січня 2012 року, з набуттям чинності норм Податкового кодексу в частині застосування спрощеної системи оподаткування підприємців розбили на категорії і встановили ставки єдиного податку в розмірі 2-20% від мінімальної зарплати, яка діє на 1 січня податкового року, зараз це 1 147 грн.

Насправді ж ставки єдиного податку міськими радами були затверджені в розмірі 10-20%, що в грошовому еквіваленті становить 114,7-229,4 грн.

При цьому єдиний податок, що сплачується фізособами-підприємцями, в повному обсязі зараховується до місцевого бюджету. Дохідна частина бюджету від сплати єдиного податку підприємцями зросла майже утричі: було 86 грн - стало 229 грн.

Однак пенсійний фонд не втратив надходжень, спростилося адміністрування ЄСВ. Останній повністю зараховується до ПФ. Правда, підприємець позбувся захисту у фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Втім, він може обрати добровільне страхування. При цьому розмір внеску буде іншим: пенсійне обов'язкове страхування - 34,7%, страхування у зв'язку з втратою працездатності - 1,9%, сумарно - 36,6% від мінімальної зарплати.

Як бачимо, підприємець завжди має добровільно-примусовий вибір щодо участі у системі пенсійного страхування.