З 18 жовтня набув чинності закон "Про охоронну діяльність". Він покликаний унормувати досі чітко не визначену законодавством діяльність приватної охорони.

До цього в Україні існували два рівня охоронних фірм. Державна служба охорони, яка відноситься до МВС, була повноцінною правоохоронною структурою. Її працівники носили вогнепальну зброю та користувалися всіма правами міліціонерів.

"Другим сортом" були приватні охоронці, статус яких лишався незрозумілим. Вони мали в будь якому випадку викликати міліцію, яка вже і проводила допити чи огляд речей затриманого. Звісно, вони не мали права носити вогнепальну зброю, і максимум користувалися газовими пістолетами.

Надати приватним охоронцям більших повноважень дуже хотіли, зокрема, банки. Вони дуже потерпали від того, що ДСО монопольно встановлювала надвисокі тарифи за свої послуги. Адже лише міліціянти могли носити вогнепальну зброю, а приватні охоронці максимум могла вдарити грабіжника ногою.

Особливо відчутною потреба озброїти останніх стала три-чотири роки тому, коли почалися озброєні напади на банки. У деяких випадках грабіжники навіть вбивали банківських працівників.

Та звісно, урівняти "приватників" та міліцію дуже хотіли бізнесмени та політики різних рівнів. Якщо їх охоронці навіть носять вогнепальну зброю, то це глибоко протизаконно. Інколи вони отримують на себе спецдозволи на застосування пістолетів з так званими "гумовими кулями".

І ось, 22 березня цього року був прийнятий закон "Про охоронну діяльність", який і набув чинності за півроку. Але він не дав "приватникам" жаданої влади.

Авторами цього документу були цілий колектив депутатів – Олександр Буджерак, Олег Новиков, Валерій Бевз, Володимир Малишев та Василь Грицак. Свої пропозиції до закону вніс і президент Віктор Янукович.

Найважливіше для охоронних фірм у новому законі – виписані умови ліцензування цієї діяльності. Зокрема, передбачені дуже широкі підстави для анулювання ліцензії.

Наприклад, можна буде відмовити у наданні ліцензії, якщо приватна фірма приховує факти злочину, що вчиняються або готуються, незалежно від інтересів замовника послуг з охорони. Або якщо вона створює перешкоди діяльності представників правоохоронних та інших органів влади, а також громадянам у здійсненні ними повноважень, наданих їм законами.

Отже, держава отримала важелі впливу на охоронні фірми. Хоча в нашій реальності вони ж можуть бути важелями заробляння додаткових грошей за отримання ліцензії.

Для громадян найбільш цікавим буде перелік прав та обов’язків охоронців. Так, згідно з законом, приватні охоронці мають право:

- вимагати від осіб припинення протиправних дій, дотримання законності та правопорядку;

- вимагати від службових осіб об'єктів охорони та інших осіб дотримання пропускного та внутрішньооб'єктового режимів;

- не допускати проникнення осіб та затримувати тих, які намагаються проникнути (проникли) на об'єкт охорони або залишити його, порушуючи встановлені правила, з обов'язковим негайним повідомленням про це територіального органу внутрішніх справ;

- протидіяти правопорушникам і негайно повідомляти органи внутрішніх справ про вчинення цими особами злочину або адміністративного правопорушення;

- застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та використовувати службових собак відповідно до цього закону;

- під час здійснення пропускного режиму на об'єктах охорони проводити огляд речей фізичних осіб (за їх добровільною згодою), транспортних засобів, вилучення речей і документів, що є знаряддями або предметами правопорушення, перевірку документів, що засвідчують особу, дають право на вхід (вихід) осіб, внесення (винесення), ввезення (вивезення) майна, в'їзд (виїзд) транспортних засобів, зокрема щодо їх відповідності складу матеріальних цінностей, що переміщуються на об'єкти охорони (з об'єктів охорони);

- проводити відкриту відео- та фотозйомку подій як допоміжний засіб запобігання протиправним діям з обов'язковим оприлюдненням на об'єкті, що охороняється, інформації про здійснення таких заходів.

З обов’язків охорони найбільш суттєвий – необхідність негайно повідомляти правоохоронні органи про вчинення протиправних дій щодо власності, фізичних осіб та інших незаконних дій, що мають ознаки злочину, у місцях здійснення охорони.

А тепер пояснимо, чому це важливо.

Закон набрав чинності дуже вчасно – тоді, коли вся країна шукає "стрільця з "Каравану". Той холоднокровно вбив трьох охоронців торгівельного центру, що запідозрили його в крадіжці. Не будемо зараз вдаватися у подробиці саме цього випадку. Версій тієї стрілянини в інтернеті більш ніж достатньо.

Однак низку неприємних фактів все ж треба зазначити. Найчастіше пересічні громадяни стикаються з приватними охоронцями саме у різного масштабу магазинах та торгівельних центрах. Біля кас стоять люди, коли у формі, коли – ні, які пильно слідкують за тим, щоб ви щось не поцупили.

Треба також розуміти, що магазинні охоронці покликані слідкувати й за персоналом магазину, який часто не без гріха. А особливо – за касирами. Існує принаймні чотири-п'ять методів, які використовують касири для нелегального заробітку за рахунок магазина або клієнта.

Конфлікти між охороною та покупцями – справа буденна. Дуже часто охоронці просять продемонструвати вміст сумки, яку покупець не забажав залишити у спеціальній скрині. Не менш часто робиться це по-хамськи.

А нещодавно два охоронці супермаркету в Луганську навіть насмерть забили чоловіка.

Воно й не дивно – в охороні маркетів випускники Гарварду не працюють. Як правило, більш притомний – начальник зміни. Найчастіше – це старший чоловік і колишній міліціонер.

При цьому, охоронці мають деякі специфічні інструкції. Наприклад, якщо "клієнт" виявляє певну юридичну обізнаність, то його треба відпускати.

І це теж не дивно – приватні охоронці не мають жодного права самостійно проводити обшуки. Такі дії проводяться лише представниками виконавчої влади за процедурою, визначеною спеціальним законодавством.

Після набрання чинності новим законом це не зміниться. Адже у законі ясно сказано – охоронці можуть проводити огляд речей фізичних осіб за їх добровільною згодою. Тобто охоронець може лише запропонувати (!) показати речі, і не має права цього вимагати.

Більше того, у разі виявлення ознак злочину новий закон зобов’язує охорону негайно викликати міліцію. Тобто вони можуть лише затримати явного правопорушника до приїзду міліціонерів. Все інше – парафія правоохоронних органів.

Але в Україні існує дещо інша практика. Як правило, охоронці у тих же маркетах дійсно зразу відпускають "розумних", щоб випадково не нарватися на проблеми. Якщо ж вони бачать перед собою розгублену людину, що забула розрахуватися за якісь сирки в шоколаді, і тепер страшно переживає з цього приводу, то починається "розвод на гроші".

Схема проста, як валянки. "Клієнта" відводять у спеціальну кімнату охорони і починають страхати викликом міліції, яка його "закриє" роки на три, як мінімум. Ще й нирки відіб’є. А щоб до цього не доводити, у порядку грандіозного виключення, охорона готова відпустити "злодія" після оплати товару у, наприклад, п’ятикратному розмірі. Запити часто залежать від фантазії і жадібності керівника зміни.

Ви запитаєте, хто ж їм гроші дасть за такий "тупий розвод"? Будете сміятися – дають, і немало.

І саме так хотіли зробити з "караванським стрільцем". Це підтвердив четвертий охоронець магазину, який чудом вижив після стрілянини.

Подібна, але куди більш жорстка, розмова охоронців з іншим контингентом – дрібними крадіями та особами, з ознаками вживання наркотичних препаратів. У цьому випадку, за версією охорони, визволяти з біди мають друзі, які привезуть певну суму за прощення гріхів.

Не будемо вдаватися у подробиці, кому йдуть ці заробітки – самим охоронцям, чи власникам магазинів. Це не так важливо. Куди більш небезпечною є норма нового закону про те, що охоронцям дозволено користуватися спецзасобами. На жаль, закон не дає перелік цих спецзасобів.

Фото Nasha Russia

Втім, можна припустити, що маються на увазі кийки, шокери, наручники та інші атрибути крутизни хлопців на касі. Ось законні підстави для їх застосування:

- захист себе або іншої особи від нападу, що становить загрозу життю та здоров'ю або майну;

- запобігання незаконній спробі насильницьким шляхом заволодіти спеціальними засобами;

- необхідності затримати правопорушника, який незаконно проник на об'єкт, що охороняється, або який вчиняє інші протиправні дії та чинить опір;

- знешкодження тварини, що загрожує життю та здоров'ю персоналу охорони або інших осіб.

Тобто бити кийками можна лише у випадку прямої та явної загрози. І тільки. Але ж і вимагати гроші неможна, правда? А з кийками та наручниками процес стане куди зручнішим і доступнішим. Адже як довести, що затриманий не намагався заволодіти цими самими спецзасобами? Намагався, дуже нахабно намагався. І за це отримав пошкодження.

Та і чи треба щось доводити? Новий закон дозволяє застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби без попередження. Це можна зробити у разі раптового нападу, або нападу чи опору з використанням зброї та небезпечних предметів.

Це звучить як тотальна індульгенція. Приватний охоронець може зробити що завгодно. А потім - освідчитися, що напад був миттєвим, чи що в руках затриманого був особливо небезпечний предмет.

Отже, тепер приватні охоронці мають дуже широкі повноваження. Тішить одне: поки що "приватники" не отримали права носити вогнепальну зброю. Хоча вони дуже цього хочуть.

"Одна з версій, до якої я більше й схиляюся, - іде лобіювання інтересів приватних охоронних фірм у плані надання права на носіння зброї. У нас в Україні 5 тисяч охоронних фірм, які зацікавлені в цьому", - сказав нещодавно адвокат "караванського стрільця" Лаврентій Кухалейшвілі.

І все ж таки, найбільшою страховкою від неприємної ситуації для звичайного громадянина залишається знання своїх прав.

Якщо ви точно будете знати, що охорона не має жодного права оглядати ваші речі, і спокійно та аргументовано про це скажете, з вірогідністю 99% ніхто до вас не причепиться. Або, якщо все зовсім недобре, викликайте міліцію і намагайтеся привернути увагу інших покупців до ситуації. Публічність – другий найбільший страх у цих справах.