Відчувається наближення виборів. Народні депутати, які не переймалися моєю думкою шість років, раптово вирішили нею поцікавитись. От несподіванка!

Цікавляться по-модному. Проводять "соціологічне дослідження". "Соціологів" стільки, що за один день прийшли одразу два від різних депутатів та кандидатів.

Питаються, за кого буду віддавати свій голос на парламентських, місцевих виборах і навіть президентських. Складна в людей робота - цілий день з людьми.

Втім, і тут знайшлося місце для креативу. Отримавши відповіді на злободенні питання, цікавляться прізвищем, ім’ям, по-батькові, номером телефону. Чи то підписи на чергову авантюру, чи згода на використання персональних даних. Словом, за всіма правилами "онанімне" опитування.

Якось у дискусіях поважних блогерів на УП йшлося про рівень передвиборного креативу. Так от: креативу не буде! Ті, в кого немає мільйонів, та не надто високі амбіції, можуть взяти на озброєння… бензопилу.

Ні, не для того, щоб влаштувати знімання рейтингового ролика, а щоб пиляти дерева. Під під’їздами все ще багато бабусь та дідусів. Їм темно від дерев, які вони самі саджали 50 років тому. Тепер вони їм заважають. Тому це досить крутий передвиборчий подарунок. Головне, щоб виборці пережили спекотне літо.

Не надто високий рівень креативу і серед більш амбіційних мажоритарників. Один знайомий, що консультує кількох кандидатів, розповідає: ніяких медіа-бюджетів поки що не розглядається в кошторисах за замовчуванням.

"Креатив" в "програмах" кандидатів обмежується продуктовими пайками. Так-так, мова саме про ті пайки з пілотками, що здійняли галас напередодні Дня перемоги. Однак тоді ми побачили "жирні" пайки, їх вартість перевищувала 50 гривень. Пересічний продуктовий набір буде скромнішим.

Зараз же йдуть підрахунки витрат на "мережу" лояльних кущових та закупівлю продуктів першої необхідності. За підрахунками того ж знайомого, для покриття пайками округу двічі та пошуку "прихильників" у кожному під’їзді знадобиться десь півмільйона доларів. І йдеться не про велике місто, і зовсім не про Київ.

Кажуть, "креатив" гуляє в сільських районах. Передвиборні турне кандидатів стали основним місцем зайнятості для цілих родин, бо гроші видають на вході за саму присутність аудиторії на зустрічі з кандидатом.

Фото УП

Поки що це виглядає як погане дежа-вю з 1990-х, - продовження закручування спіралі цинізму та зневаги з обох боків.

Втім, свій внесок у цю справу роблять обидві сторони. З одного боку, електорат, доведений до глибоких стадій апатії, навіть не здогадується, як можна змінити ситуацію. Більше того, переважна більшість виборців переконана, що найпопулярніші форми взаємодії є безрезультатними. Альтернативи поки що невідомі.

З іншого боку, політичні діячі, партії та рухи давно живуть у світі політичного фарсу. Десять років тому мені здавалося, що зразки західних демократій ще багато років не будуть актуальними на наших теренах. Наприклад, тотальна неявка на вибори мера міста або повна байдужість до перемоги тієї чи іншої партії.

Однак за 20 років українці пройшли скорочений курс байдужості та безпорадності. Обирають мера від однієї партії, а він переходить в іншу вже за місяць.

Що казати про перших осіб держави, коли суди відстоюють право кандидата не виконувати свої ж гасла та програму. На противагу, збуваються лише обіцянки технічного кандидата-коміка, ролики якого досі висять на відеохостингах.

Кажуть, історія повторюється двічі: вперше - як трагедія, вдруге - як фарс. Залишається єдине запитання, що слідує за фарсом?