Рішення про необхідність цієї статті стало логічним продовженням ситуації, яка склалась навколо Універмагу «Україна». Як відомо, наш банк Irish Bank Resolution Corporation (Ірландія) профінансував придбання компанією QHS (Швеція) майже 93% статутного фонду універмагу. Проте події останніх місяців схиляють нас до думки, що наші права на цей актив знаходяться в небезпеці.

Зважаючи на вагомий бізнес-інтерес в Україні, і ми, і QHS уважно слідкуємо за тим, що тут відбувається. Економіка, політика, ініціативи уряду, настрої у суспільстві – нас цікавить усе, бо від цього залежить успішність нашої справи, захищеність і перспективи залучених інвестицій. Зіштовхнувшись із проблемами збереження власності в Україні, ми ініціювали відкрий лист до прем’єр-міністра Миколи Азарова, ведемо діалог із ЗМІ, українським бізнес-середовищем, громадськістю.

В будь-якій цивілізованій країні звернення до суду має на меті встановлення істини і прийняття справедливого рішення. Декілька справ, пов’язані із універмагом «Україна», було відкрито в Господарському суді міста Києва; їх кількість останнім часом постійно зростає. І на сьогодні нам чітко зрозуміло, за якими принципами працює українська судова система.

Але ці принципи ідуть врозріз із кодексами корпоративної поведінки нашого банку та принципами прозорості. Багато рішень з точки зору нормальної логіки просто незрозумілі.

Судіть самі. З’являється позов юридичної фірми Юрбізнесконсалтинг до QHS на суму 1 800 тис грн (близько 170 тис євро). Суддя Господарського суду Сергій Станік накладає арешт на ці акції, не враховуючи, що їх ринкова вартість у сотні разів вища. Ми вважаємо, що такі дії створюють умови для відбирання майна у іноземного інвестора через сумнівні судові позови і за значно заниженою вартістю.

Можемо говорити про „прецедент Станіка”, як спосіб  майнових зазіхань на власність іноземних інвесторів. Такий судовий трюк може становити загрозу і будь-якому іншому бізнесу чи нерухомості, в яких є частка іноземного власника.

Взагалі, для нас кожна юридична справа в українських судах – це новий прецедент. Ми не перестаємо дивуватися „чудесам”, які відбуваються в Господарському суді міста Києва стосовно універмагу „Україна”. Мабуть, голові цього суду Артуру Ємельянову, відомо, що суддя Станік за системою випадкового розподілу між близько 70-ма суддями розглядає цілих три справи, пов’язаних з Універмагом „Україна”? Жодна теорія ймовірності не витримає такого „випадкового спів падіння”, яке припало на долю одного судді.

На сьогодні колишня директорка універмагу Лариса Янез Пуга відсторонена від виконання її обов’язків. Але вона усіма способами продовжує триматися за директорське крісло, продукуючи нові і нові судові справи. Крім цього, наші опоненти завалили суди позовами від імені міноритарних акціонерів. Нам відомо про позов від імені 79-річної жінки,  який був поданий без її відома і погодження. Є ще декілька випадків таких у повному сенсі клонованих справ, де навіть цілі параграфи позовних заяв співпадають слово в слово! Найактивнішим позивачем виявився власниця однієї акції, у якої суд з якоїсь причини приймає заяви навіть у час поза розкладом.

Незрозумілі фінансові оборудки почалися в універмазі не  на момент появи справ у судах. В українських ЗМІ із публікації в публікацію перекочовує факт успішності універмагу в 2010 році, бо тоді, мовляв, підприємство закінчило рік з чистим прибутком в 1,089 млн грн. (майже 100 тис євро). І це на будівлю із загальною площею торгових приміщень і паркінгу у 45,3 тис кв м! Як пояснити гордість за чистий прибуток у 18 євроцентів на місяць на квадратному метрі площі з нерухомості у центрі української столиці, коли середня місячна ставка оренди тут складає 40-50 євро за квадратний метр?

Джерело: http://www.thesundaytimes.co.uk

Перерахуванню прикладів порушень в українському суді та інших державних органах, з якими ми стикаємося щодня, можна було б присвятити окрему книгу. Проте, зараз ми би хотіли звернути увагу на інше. Так, зараз для нас дійсно є небезпека втратити можливість реалізації своїх законних прав на ці активи, за що свого часу було сплачено десятки мільйонів євро. Втратити на користь «фінансових махінаторів», які вже давно зручно почувають себе в сучасних українських реаліях. Нам поки не відомо, хто з «високоповажних» людей в Україні фактично стоїть за цією аферою, але сподіваємось, відповідь на це питання скоро стане публічною.

Про ситуацію в Україні з активами IBRC кожного тижня у ірландській пресі виходить нова інформація. Питання висвітлювалося і на сторінках Financial Times. Нажаль, та практика, з якою ми стикаємося, створює враження що наші активи знаходяться десь поза межами цивілізованого світу, а не в країні, що претендує на членство в Європейському Союзі.

Нещодавно на багатьох світових каналах новин стартувала кампанія “High time to see Ukraine”, яка покликана привернути увагу до країни, яка в майбутньому році прийматиме фінальну частину футбольного чемпіонату УЄФА ЄВРО 2012.

Ми можемо лише сказати, що ми Україну вже побачили, і зараз маємо всі підстави заявляти, що настав час змінити Україну! High time to change Ukraine!