Покійний колега автора, інвалід війни, казав: "Щоб знати економіку, мало бути добрим фахівцем, треба йти і дивитися, що люди їдять, як одягнуті, в яких будинках живуть. Йди до них". Недавно, йдучи від стоматолога, автор пішов через Хрещатик, де біля Печерського суду розташувалися політичні супротивники.

Багато разів по дорозі додому автор зупинявся і здалека дивився на прапори, що тріпотіли за двісті метрів від нього на Хрещатику. Саме там, біля Печерського суду, розташувалися наметові містечка опозиції та їх владних політичних супротивників.

Оскільки до станції метро "Площа Льва Толстого" втричі ближче, ніж до станції "Майдан незалежності", кожен раз автор йшов до найближчої станції. Цього ж разу, згадавши про вислів мудрої людини, вирішив йти довгим шляхом через Хрещатик.

Перше, що впадає в око, це фундаментально споруджене наметове містечко прихильників влади та безліч спеціально виготовлених для демонстрації своєї позиції транспарантів і прапорів, в тому числі чорного кольору. На погляд автора, досвідченого заводського економіста, вартість містечка сягає 50-70 тисяч гривень.

Містечко опозиції, головним чином БЮТ, значно скромніше. У ньому нема антуражу містечка регіоналів. Вартість прапорів України, виготовлених масовим тиражем, разів у десять нижча за вартість прапорів влади, виготовлених за спецзамовленням.

Транспарантів в опозиції майже нема, а агітки "За Тимошенко" написані на клаптиках картону від руки. Вартість всього цього, включаючи намети, не перевищує 15 тисяч гривень. Зразу ж згадалася назва відомого роману Ірвіна Шоу "Багач, бідняк".

"Багач" - це, зрозуміло, Партія регіонів, "бідняк" - БЮТ та "Фронт змін". Це, звичайно, спрощення. В БЮТ теж були багатії, але більшість з них вже у Партії регіонів. Звісно, вони перебігли не з ідеологічних міркувань, а задля збереження свого бізнесу.

Для продажних бізнесменів гроші вище за необхідність прогинатися, а це неодмінно треба робити. "Регіоналам" потрібні не гроші, а дуже великі гроші, зокрема, для того, аби прогодувати армію найманих "борців за правду", які теж хочуть добре їсти та м'яко спати у величезних квартирах, які влада роздала наближеним.

Ті, хто не бачили їх будинків з величезними квартирами, безоплатно розданими депутатам від Партії регіонів та компартії, можуть поїхати на вулиці Срібнокільську і Московську. Один лише вигляд будинків дає повне розуміння, де вони мешкають і на яку суму "гарант" обібрав киян та мешканців  України.

Ті, хто працюють за наймом у регіоналів в наметах на Хрещатику, а це люди переважно зі сходу України, ніколи не будуть мати таких квартир, але вони, принаймні, хочуть хоча б добре їсти. Що ж вони їдять? Щоб довідатися про це, автор зайшов у наметове містечко "регіоналів" нібито за рекламними матеріалами.

Раціон доволі непоганий: бутерброди з шинкою, духмяна кава, вода в пляшках, солодощі. Звичайно, заглядати по кутках було б непристойно, тим не менш, впадало у вічі: люди в цьому містечку одягнені погано і явно нудьгують.

Так, "регіонали" за відносно невеликі гроші подбали про "своїх" людей - хоча б стосовно їжі і 200 гривень на день. Самі ж представники влади гребуть мільярди.

На відміну від тиші містечка "регіоналів", осередок опозиції транслює жваву музику. Їжа у людей переважно домашня та дешевша. Бутерброди з котлетами, випічка, чай, кава, вода. Частина з цих людей інтелігентної зовнішності.

Представники опозиції, на вигляд кияни, вдягнуті краще, жваві, хоча в цей день, 21 вересня, біля суду ніяких подій не було. Складалося враження, що принаймні більшість з цих людей чергує в наметах не за наймом, а за покликом душі.

Скільки автор не придивлявся, крім наметів БЮТ та одного намету "Фронту змін", наметів інших партій не побачив. За шість років, які минули з часів Майдану, опозиція так і не згуртувалася. У неї нема спільної ідеології, зате є чимало "гетьманів".

Парламентська більшість, яка аж ніяк не відповідає інтересам більшості народу, ігнорує економічні ідеї слабкої опозиції. Відтак, штурмувати Верховну раду змушені ображені "чорнобильці" та "афганці", які мають досвід застосування фізичної сили.

Цікаво було бачити по телевізору, якими переляканими виглядали гладкі керівники парламентських "регіоналів". Видно, уявили, як у них відберуть їхні мільйони.

В Донецьку та Луганську, оплоті "регіоналів", теж постійні страйки з економічними вимогами. Не допомагають владі і відволікаючі намагання штатних адептів Партії регіонів впровадити російську мову на всій території України.

Заради можливості красти бюджетні кошти нинішня влада веде українську економіку хибним шляхом. Замість розвитку галузей споживання та сумісних секторів вона вперлася в "інфраструктурні проекти", які не мають ланцюгового розвитку.

Натомість людина на посаді прем'єра для відволікання населення від гострих поточних проблем розповідає народу про те, як він, народ, буде гарно жити через п'ятнадцять років. Чи доживе народ та й сам прем'єр до цього часу?

Не дивно, що Конституційний суд прийняв до розгляду звернення народних депутатів від опозиції щодо скасування пенсійної реформи. Вже одне це свідчить: викривлення владою економічної політики створює фундамент для соціального вибуху.

На недавньому Ялтинському економічному форумі патріарх світової політики президент Ізраїлю Шимон Перес натякнув українським можновладцям, що Україна йде не тим економічним шляхом. Коротше кажучи, йде у прірву.

Протистояння нинішньої влади з власним народом наростає. Чи допрацює владна верхівка до чергових парламентських і президентських виборів?