Так звані інвестори впливу - постачальники капіталу фірмам, які вирішують соціальні проблеми, виробляючи прибуток, є поточною модою в економічному розвитку.

Управління президента Барака Обами з соціальних інновацій і громадської участі недавно скликало нараду за участю ста практиків, щоб обговорити питання, як почати інвестування впливу у Сполучених штатах і країнах, що розвиваються.

Фонд ООН і Держдепартамент США створили суспільно-приватне партнерство, виділивши 50 мільйонів доларів на те, щоб просувати використання чистих кухонних плит у бідних країнах. В Англії, Нідерландах і Франції агентства з питань розвитку шукають можливості направити частину грошей фірмам, які обслуговують бідних.

За оцінками Світового банку, 1,4 мільярда людей живуть у крайній бідності, витрачаючи менше 1,25 долара на день, і 2,6 мільярда - в помірній бідності, витрачаючи менше 2 доларів на день. Більше мільярда помірно бідних, кількість яких перевищує загальну чисельність населення Африки, живе у Південній Азії.

Чи зможе інвестування впливу зробити більше для скорочення глобальної бідності?

Бідняки вкрай потребують електроенергії, палива для приготування їжі, доступної охорони здоров'я, чистої води, початкової освіти та фінансових послуг.

Державні програми для задоволення цих потреб страждають від корупції. За деякими оцінками, 50-70% усіх витрат на поліпшення добробуту бідноти в Індії вкрадені.

Крім того, великі компанії були нездатні задовольнити ці потреби населення, бо це вимагало від них перегляду існуючих бізнес-схем і створення моделей, у яких би враховувалися нові парадигми продукту, розподілу та ціноутворення.

Цей тип проривної інновації зазвичай виходить від підприємців. Однак підприємці стикаються з жахливими бар'єрами - невідповідною логістикою, браком споживчого кредитування, некваліфікованими працівниками, недовірою до нових технологій, витратними маркетинговими каналами, слаборозвиненим регулюванням.

Подолання цих проблем для ведення бізнесу є дорогим і повільним процесом, і новим підприємствам потрібно багато років для досягнення прийнятного рівня рентабельності. В результаті, постачальники комерційних позик чи власного капіталу не можуть швидко повернути вкладені кошти, до чого вони зазвичай прагнуть.

Коли і уряди, і ринки зазнають краху, інвестори впливу можуть стимулювати зміни. Мікрофінансування - його поява, зростання і недавні кризи - показує, яким чином.

Галузь мікрофінансування з'явилася у 1980-х роках у Бангладеш в некомерційних банках Grameen і BRAC. Пізніше донори допомогли створити установи мікрофінансування у Мексиці, Індії, Перу, Індонезії, африканських країнах.

Вони надавали кредити із ставками 25-30% - значно нижче за традиційні ставки лихварів - 60-100% - і при цьому приносили значний чистий прибуток.

Нині галузь мікрофінансування обслуговує 150-200 мільйонів позичальників у всьому світі, і вона швидко росте, забезпечуючи доступ до кількох мільярдів доларів, призначених для виділення коштів на створення власного капіталу.

Banco Compartamos в Мексиці і SKS Microfinance в Індії ілюструють каталітичну роль інвесторів впливу. Обидва починали діяльність як неурядові організації і отримали гранти на мільйони доларів від установ розвитку, щоб почати кредитні операції.

Вони також отримали доступ до дешевих кредитів урядових банків і багатосторонніх установ: Міжнародної фінансової корпорації - відділення Світового банку, що надає комерційні кредити, та Агентства міжнародного розвитку США.

Протягом кількох років, завдяки швидкому зростанню обсягів позик, Compartamos і SKS створили комерційні фірми, які належали їх неурядовим організаціям.

Згодом вони залучили капітал від інвесторів, які прагнуть надавати соціальний вплив - Compartamos від Accion і IFC, SKS від Unitus, венчурного капіталіста Вінод Косл із Силіконової долини та від Індійського урядового агентства з питань розвитку.

У 2007 році було зроблено IPO для Compartamos, в результаті чого компанію оцінили 2,2 мільярда доларів.

SKS отримала більше капіталу від інвесторів Sequoia та Odyssey Capital, перш ніж її акції почали торгуватися на індійській фондовій біржі в 2010 році, залучивши 358 мільйонів доларів при активах компанії, які оцінюються 1,6 мільярда доларів.

Підтримка інвесторів впливу в кінцевому підсумку привела до потоків комерційного капіталу - як за рахунок венчурного фінансування, так і від IPO - в Compartamos, SKS та багато інших установ мікрофінансування.

Однак, незважаючи на ці успіхи, недавно мікрофінансування піддалося удару в Індії. Кредитні історії не можуть бути розділені, оскільки кредитна агенція тільки недавно була відкрита. Крім того, все ще відсутні належні кодекси захисту споживачів і загальнонаціональна регулююча система.

Не дивно, що дехто намагався використати бідних для тиску на владу з метою виправлення ситуації. На жаль, це часто призводить до ненавмисної шкоди. Так, уряд штату Андхра-Прадеш прийняв обмежуючу постанову, яка заважає мікрофінансовим установам вимагати повернення своїх кредитів їх клієнтами.

У результаті чимало установ повинні були списати більшу частину своїх позичкових портфелів і зазнали важких втрат, посилаючи ударні хвилі по всій фінансовій галузі та спільноті інвесторів і змушуючи страждати бідних.

Урок полягає в тому, що ринки не можуть працювати без якісного урядового нагляду. Хоча інвестори впливу і можуть закласти основу для комерційних інвесторів, вони повинні працювати в унісон із владою, щоб гарантувати добре функціонування ринку. Лише коли такі системи зміцніють, бідні зможуть брати участь у глобальній економіці.

Авторське право: Project Syndicate, 2011 рік

Переклад з англійської - Микола Жданович