Українські можновладці тішать себе надіями, що демократичний Захід не вводитиме санкції щодо окремих чиновників і, тим більше, щодо всієї країни у відповідь на їх небажання припинити політичні репресії.

Так, лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов днями самовпевнено заявив, що міжнародних санкцій проти України у зв'язку із справою Юлії Тимошенко не буде, бо Україна - не Білорусь.

"Я не думаю, що так буде, ми завжди беремо крайності якісь. Є держава Україна, є народ України. Я не думаю, що настільки недалекоглядні європейські політики, які не розуміють, що, вводячи певні санкції, вони вводять їх не проти Януковича чи Єфремова, вони вводять санкції проти держави і всього народу. Україна - не Білорусь і не буде такою, я запевняю", - переконував депутат.

Однак Єфремов помиляється. Демократичні держави передусім карають саме конкретних чиновників, і саме за зразком Білорусі.

Зокрема, у 2011 році країни ЄС оголосили нев'їзними 300 державних службовців Білорусі - починаючи з президента Лукашенка і закінчуючи працівниками правоохоронних органів і суддями, які переслідували лідерів білоруської опозиції. Крім того, Європа заморозила банківські рахунки цих чиновників.

Якщо невдовзі не будуть звільнені Тимошенко і Луценко, таких неприємностей слід чекати Януковичу, Єфремову, Азарову, Пшонці, Хорошковському, діячам з Адміністрації президента, Верховної ради, Кабміну, СБУ, Генпрокуратури, а також безпосереднім виконавцям репресій проти опозиції - суддям Киреєву і Вовку.

Єфремов також помиляється і щодо санкцій щодо України як держави. Його логіка сильно кульгає, і за приклад можна взяти ту ж Білорусь.

Недавно Лукашенко обурено розповів, що Міжнародний валютний фонд, до якого білоруський уряд звернулося за допомогою у зв'язку з масштабною фінансовою кризою в країні, висунув Мінську політичну вимогу: звільнити політв'язнів.

"Вони економісти і фінансисти. Знаєте, до чого дійшло? Вони вимагають звільнити політв'язнів! Який це має стосунок до МВФ? Вони першим пунктом висувають цю вимогу!" - дивувався президент Білорусі.

Звісно, "регіонал" Єфремов не правий. Захід не розділяє санкції щодо чиновників і щодо країни. Відмова у наданні позики стосується всього білоруського народу. Якщо задуматися, то неважко зрозуміти: Захід чинить правильно.

Логіка тут така. Якщо демократичний світ не запроваджує економічні санкції проти країни, керівництво якої здійснює репресії проти опозиції, або навіть допомагає кредитами, то тим самим він допомагає лідеру цієї держави - Лукашенку.

У цьому випадку такій країні і її народу якийсь час буде житися краще за рахунок Заходу, відтак, у народу стане менше причин бути незадоволеним своєю владою. Тим більше, що в авторитарних режимах підконтрольна владі преса буде вихваляти керівництво, яке зуміло пом'якшити вплив кризи.

Отже, завдяки допомозі Заходу або відсутності економічних санкцій проти країни її лідер лише зміцнить своє становище і продовжить нищити демократію.

Однак і це ще не все. Фінансова допомога від МВФ, Світового банку та інших міжнародних організацій надається на доволі тривалий термін - до десяти років.

Виходить, що диктатор використає допомогу собі на благо - в тому числі, можливо, поклавши частину цих грошей у власну кишеню, а повертати борги доведеться наступним керівникам, цілком можливо - демократам. Причому повернення позик все одно буде здійснюватися за рахунок платників податків - народу.

Януковичу і його соратникам не варто сподіватися на краще. Санкції торкнуться і їх особисто, і всієї країни. І звинувачувати у цьому вони повинні лише себе.

Зокрема, українській владі не слід дивуватися, якщо МВФ, місія якого прибуде до Києва наступного тижня, висуне нову умову продовження співпраці - звільнення політв'язнів. А без допомоги фонду в умовах кризи Україну чекає катастрофа. Чому Захід так вчинить? Тому що Україна майже перетворилася на Білорусь.