Ми живемо в епоху, коли найважливіші сили, що зачіпають будь-яку економіку, є глобальними, а не локальними. Те, що відбувається "за кордоном" - у Китаї, Індії та в інших місцях, зачіпає навіть таку велику економіку, як економіка Сполучених Штатів.

Економічна глобалізація, звичайно ж, створила деякі великі переваги для світу, включаючи швидке поширення передових технологій, таких як інтернет і мобільний зв'язок. Вона також різко скоротила бідність у багатьох країнах - і з однієї тільки цієї причини світова економіка повинна залишатися відкритою і взаємозалежною.

Разом з тим, глобалізація створила великі проблеми. Передусім - збільшення обсягів ухилення від сплати податків внаслідок стрімкого збільшення числа податкових гаваней у світі. У транснаціональних компаній з'явилося ще більше можливостей, ніж раніше, щоб уникнути справедливого і ефективного процесу оподаткування.

Більш того, глобалізація створила як переможців, так і переможених. У країнах з високими доходами, особливо у США, Європі і Японії, найбільше програли робітники, які відчувають брак освіти, щоб ефективно конкурувати з низькооплачуваними працівниками в країнах, що розвиваються.

Найважчий удар отримали робітники з багатьох країн, у яких нема вищої освіти. Мільйони таких працівників втратили робочі місця. У працюючих заробітна плата залишилася на тому ж рівні або навіть зменшилася.

Глобалізація також підживлювала зараження. Фінансова криза 2008 року почалася на Уолл-Стріт, але швидко поширилася по всьому світу, вказуючи на потребу в глобальному співробітництві при управлінні банками і фінансами.

Зміни клімату, інфекційні захворювання, тероризм та інші біди, які можуть легко перетнути кордони, вимагають подібної глобальної відповіді.

Тому розумна урядова політика - це те, що необхідно глобалізації. Уряди повинні просувати надання високоякісної освіти, щоб гарантувати молоді робочі місця.

Уряди повинні підняти продуктивність, будуючи сучасну інфраструктуру і просуваючи науку і технології. І уряди повинні співпрацювати глобально, щоб відрегулювати ті частини економіки, особливо фінанси і навколишнє середовище, в яких проблеми в одній країні можуть поширитися на інші частини світу.

Потреба в ефективному уряді в епоху глобалізації є ключовою темою моєї нової книги "Ціна цивілізації". Простіше кажучи, нам потрібно не менше, а більше уряду. У той же час, роль уряду також повинна бути модернізована відповідно до певних проблем, спричинених взаємозалежною світовою економікою.

Я написав цю книгу, будучи впевненим, що американський уряд не міг зрозуміти і відповісти на виклики глобалізації з тих пір, як вона почала впливати на економіку Америки в 1970-х роках.

Замість того, щоб відповідати на глобалізацію урядовими витратами на освіту, інфраструктуру і технології, Рональд Рейган виграв президентство в 1980 році, пообіцявши урізати урядові витрати і скоротити податки.

Протягом 30 років США йшли в хибному напрямку, скорочуючи роль уряду в економіці, замість стимулювання інвестицій, модернізації економіки і трудових ресурсів. У короткостроковому плані багаті домоглися переваг, отримуючи податкові пільги. Бідні постраждали від втрати робочих місць і скорочення державних послуг.

Економічна нерівність досягла граничного рівня, який не фіксувався з часів Великої депресії. Ці несприятливі тенденції були посилені внутрішньою політикою. Багаті використовують свій добробут для посилення влади над урядом. Вони оплачують дорогі виборчі кампанії президентів і конгресменів.

Таким чином, президенти і конгресмени, допомагаючи багатим, часто роблять це за рахунок іншої частини суспільства. Той же синдром, при якому багаті отримали контроль над політичною системою, тепер вражає багато інших країн.

Втім, є кілька важливих знаків у світі, що люди ситі по горло урядами, які догоджають багатим, ігноруючи всіх інших. Почалося все із зростання кількості закликів до більшої соціальної справедливості. Перевороти в Тунісі та Каїрі спочатку назвали "Арабською весною", бо вони, здавалося, проходять в арабському світі

Однак потім ми бачили протести в Тель-Авіві, Сантьяго, Лондоні і тепер - навіть у США. Протестуючі закликали, передусім, до проведення більш відкритої політики, у якій могли б узяти участь всі, а не лише корумповані політики олігархії.

Крім того, Барак Обама поступово займає сторону лівих. По закінченні трьох років, протягом яких його адміністрація няньчилася з корпоративними лобістами, він нарешті почав вказувати на те, що з багатих потрібно брати більше податків.

Це відбулося в кінці його президентського терміну. Він міг би і далі підтримувати багатих та Уолл-Стріт в обмін на внески для його виборчої кампанії у 2012 році, але є проблиск надії, що Обама захистить більш справедливу бюджетну політику.

Кілька європейських урядів, включаючи Іспанію, Данію і Грецію, здається, рухаються в тому ж напрямку. Іспанія ввела податок на майно для платників податків з великим чистим капіталом. Данія вибрала лівоцентристський уряд, виділяє більше грошей на урядові витрати, фінансовані новими податками на багатих. Греція проголосувала за новий податок на майно, щоб допомогти закрити діру фінансового дефіциту.

Єврокомісія також закликала до введення податку на фінансові транзакції, щоб збирати 75 мільярдів доларів на рік. Єврокомісія врешті погодилася, що фінансовий сектор Європи недостатньо обкладався податками.

Введення нового податку може зіткнутися з політичною опозицією в Європі, особливо у Великобританії, з її великим і впливовим банківським сектором, але принцип розширення податкової справедливості бере гору в європейському порядку денному.

Найуспішніші економіки світу знаходяться в Скандинавії. Використовуючи великі податки для фінансування високого рівня державних послуг, ці країни збалансували добробут із соціальною справедливістю та екологічною стійкістю.

Це ключ до процвітання в глобалізованій економіці. Можливо, більше частин світу - і особливо молодь в усьому світі - починають усвідомлювати цю нову дійсність.

Авторське право: Project Syndicate, 2011 рік

Переклад з англійської - Тетяна Грибова