Сьогодні існує нагальна потреба в реформуванні спрощеної системи оподаткування для забезпечення сприятливих умов розвитку малого бізнесу в Україні.

Причиною цього є недосконалість та невідповідність нормативної бази, що регулює застосування спрощеної системи оподаткування в Україні.

Так, граничний обсяг виручки від здійснення господарської діяльності, необхідний для реєстрації платником єдиного податку, не мінявся з 1998 року, після набрання чинності указу президента "Про спрощену систему оподаткування", незважаючи на постійний ріст цін, мінімальної зарплати - 45 гривень у 1998 році - та індексу інфляції.

Крім того, в законодавстві відсутнє чітке визначення, що саме належить до бази оподаткування єдиним податком, а це призводить до використання спрощеної системи оподаткування для мінімізації податкових платежів.

16 червня 2011 року парламент прийняв у першому читанні зміни до Податкового кодексу та інших законодавчих актів щодо спрощеної системи оподаткування. Згідно з перехідними положеннями проекту, поправки наберуть чинності 1 липня 2011 року.

Втім, незважаючи на те, що 4 липня 2011 року, за результатами розгляду даного проекту, комітет Верховної ради з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики рекомендував парламенту прийняти законопроект у другому читанні, у липні 2011 року вказаний проект прийнятий не був. Та й не дивно.

Так, згідно з приписами пункту 41.9 Податкового кодексу, одним з основних засад податкового законодавства є стабільність, яка полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Таким чином, враховуючи, що в Україні бюджетний рік збігається з календарним, вважаю, що очікувати змін в ПК щодо спрощеної системи оподаткування слід не раніше, ніж у січні 2012 року.

До чого приведуть ці зміни?

Згідно з положеннями зазначеного проекту закону, платники єдиного податку поділяються на чотири категорії.

До першої категорії відносяться фізичні особи, які не можуть використовувати у господарській діяльності найману працю. Розмір їх граничного доходу становить 150 мінімальних зарплат на 1 січня звітного року.

Вони мають право займатися ремісничою діяльністю і роздрібним продажем товарів з торгівельних місць на ринках або наданням побутових послуг.

До другої категорії відносяться фізичні особи з правом наймати не більше десяти працівників та рівнем доходу 1 тисяча мінімальних зарплат.

За вказаним проектом, ці "спрощенці" мають право виробляти і продавати товари, надавати послуги платникам єдиного податку і населенню, крім посередницьких послуг з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна і надання послуг у сфері страхування. Вони також можуть працювати у ресторанному господарстві.

Фізичні особи, які належать до третьої категорії платників єдиного податку, мають право займатись будь-якою не забороненою законами діяльністю, використовуючи працю найманих працівників - не більше десяти. При цьому граничний рівень доходу для третьої категорії становить 2 тисячі мінімальних зарплат.

Юридичні особи зможуть займатися будь-якою, крім забороненої для "спрощенців", діяльністю. Середня чисельність найманих працівників не повинна перебільшувати 50 осіб, а рівень доходу - перевищувати 5 тисяч мінімальних зарплат.

Таким чином, критерії, яким повинен відповідати платник єдиного податку відповідно до проекту закону, як і зараз, залежать від обсягу доходу та числа працівників.

До доходу включається вся сума, отримана від господарської діяльності, у готівковій і безготівковій формах, а також кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, та безоплатно отримані товари, роботи і послуги.

Відповідно до законопроекту, датами збільшення доходу платника єдиного податку вважаються: дата надходження коштів на розрахунковий рахунок, дата списання кредиторської заборгованості і дата одержання безоплатних товарів, робіт і послуг.

Крім того, законопроект розширює коло обмежень стосовно видів діяльності, на які не поширюється спрощена система оподаткування.

Це, зокрема, фізичні і юридичні особи, які управляють підприємствами, продають предмети мистецтва, колекціонують антикваріат, організовують гастролі, надають послуги пошти і зв'язку.

Проект також ліквідував норму про 50-відсоткову доплату за кожного працівника для фізосіб - платників єдиного податку і дещо зменшив ставку єдиного податку.

Для фізосіб - суб'єктів підприємницької діяльності першої категорії ставка варіюється від 1% до 10% від мінімальної зарплати на 1 січня, для другої - від 2% до 20%.

Для фізосіб третьої категорії та юридичних осіб ставка податку становить 3% від бази оподаткування при сплаті ПДВ і 5% - при включенні ПДВ до складу єдиного податку.

Окрім того, проект визначає податкові наслідки при наданні робіт і послуг за договорами доручення, транспортного експедирування та агентськими договорами. Зазначається, що доходом слід вважати суму винагороди агента.

Проект звільняє платників єдиного податку від сплати наступних податків і зборів.

1. Податку на прибуток, крім авансового внеску при виплаті дивідендів.

2. Податку на доходи фізосіб в частині доходів, отриманих в результаті господарської діяльності.

3. ПДВ з поставки товарів і послуг з місцем поставки таких послуг на митній території України, окрім фізосіб третьої категорії та юридичних осіб, які надають послуги платникам ПДВ, або ті, які обрали ставку 3%. Імпортний ПДВ платять всі платники.

4. Земельного податку, але лише за ділянки, які використовуються у власній підприємницькій діяльності.

5. Збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

6. Збору за розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

7. Плати за користування надрами, туристичного збору.