Кредитний бум 2008 року різко закінчився з приходом світової фінансової кризи. Її наслідки відчутно впливають на економіку України й досі.

Населення скористалося роздрібними позиками, та, втративши платоспроможність, припинило сплачувати внески за ними. Це зашкодило інтересам кредиторів.

За офіційними даними, на кінець 2010 року прострочена заборгованість за позиками населення становила 90 мільярдів гривень. Ця сума поступово зменшується, але це зовсім не означає, що громадяни почали більше заробляти і знову можуть виплачувати кредити.

Немала частка грошей повернена до фінансових установ під страхом смерті. Совість навряд чи здатна змусити людину продати останнє майно, аби розрахуватися з кредитором. Цю функцію взяв на себе новий вид бізнесу - колектори.

Питання повернення боргу справді постало жорстко. Багато фінансових установ зменшили оберти, а то й повністю припинили свою діяльність через брак коштів, які повинні були надходити від населення у форматі сплати рахунків за кредити.

Дисбаланс, який внесла різко понижена платоспроможність населення, намагаються вирівняти за рахунок наполегливого нагадування боржникам про їх зобов'язання. Часто ця наполегливість межує з бандитськими методами - шантажем і погрозами.

З'явився новий вид бізнесу, і підприємства, які ним займаються, включені до реєстру фінансових компаній. Реєструючись у Держфінпослуг, вони отримують право надавати фінансові послуги, одна з яких - факторинг.

За постановою Держфінпослуг, факторингові відносини можуть здійснюватися лише з юридичними особами. Проте для багатьох фінансових компаній це обмеження нічого не варте - вони прагнуть отримати кошти і з фізичних осіб.

Передаючи право вимоги за кредитними зобов'язаннями, фінансові установи передають конфіденційну інформацію, якою користуються колектори без погодження з клієнтом. Факторингові компанії підтримують колекторський бізнес - "вибивання" боргів з фізичних осіб.

Займаються цим бізнесом з порушенням багатьох вимог законодавства. За законом у громадян не можуть вилучати певний мінімальний перелік речей для забезпечення нормального існування.

Наразі Держфінпослуг не може пред'явити порушникам жодних претензій, оскільки факторинг у відносинах з фізичними особами не внесено до переліку фінансових послуг, а отже, ця діяльність не може контролюватися жодним органом.

Громадянам які стикаються з колекторами, потрібно повідомляти про такі ситуації, звертатися за захистом до компетентних органів. Держава ж повинна врегулювати роботу колекторів і застосовувати жорсткі санкції до порушників встановлених норм.

Якщо детально розібратися в процесі кредитно-боргових відносин, то варто виокремити інтереси кредиторів та їхніх клієнтів. Зрозуміло, що банки надає громадянину кредит з відповідними умовами повернення коштів і на певний строк.

Ці домовленості юридично оформлені і мають передбачати фактор ризику і виникнення різних ситуацій. Громадяни, які опинилися у скрутній ситуації та не можуть сплачувати за кредитними рахунками, у жодному разі не зобов'язані віддавати фінансовим установам останнє майно.

За законом є певний прожитковий мінімум - речі, які не можна вилучати. Залякування колекторів призводять до такої паніки, що громадяни навіть не можуть скористатися своїми правами. На жаль, бувають навіть випадки самогубства на підставі зневіри у позитивному вирішенні питань з кредиторами.

З іншого боку, банки не можуть відкладати отримання коштів від боржників, бо вони наражають на небезпеку інших клієнтів, яким самі повинні виплачувати кошти.

Однак повернення боргів не повинно перетворюватися на беззаконні дії кредиторів. Стягнення боргу мусить відбуватися законно і цивілізовано: за рішенням суду, згідно з виконавчим написом нотаріуса і лише державною виконавчою службою.

Нині ж кредитори не хочуть чекати рішень судів та передають право на вимогу боргу іншим компаніям. Законні факторингові послуги передбачають домовленість на основі добровільної співпраці кредитора, боржника і фактора. Причому усі сторони є юридичними особами. У відносинах з фізособами факторинг не передбачено.

Наразі громадяни майже не мають уявлення про власні права та механізми їх реалізації. Боржники бояться власного боргу, не знають діючих норм законодавства і не можуть протистояти колекторам, які знаходяться поза правовим полем.

Держава проводить освітні кампанії, але у скрутній ситуації людина не може тверезо думати і раціонально діяти. Передусім слід звернутися до компетентних органів. Суд може допомогти отримати відстрочку, а при доведенні протиправних дій колекторів - визнати їх винними і вирішити справу на користь громадянина.

Владі необхідно посилити контроль за фінансовими установами. У першу чергу - встановити правила діяльності компаній та їх відповідальність за порушення.

Варто визначити поняття факторингових послуг, включити до правового поля відносини з фізособами, визначити норми поведінки з боржниками та посилити відповідальність фінансових компаній за порушення законодавства про ринок фінансових послуг. Діяльність колекторів слід ввести в рамки закону.

Якщо державна виконавча служба не витримує навантаження і не може впоратися з усіма боржниками, то можна запровадити інститут приватних судових виконавців, за зразком інституту нотаріусів, з жорстким державним регулюванням і постійним контролем з боку державних органів.

Питання законодавчого врегулювання діяльності колекторів є нагальним. У держави повинні бути законні підстави для захисту власних громадян.