Коментатори пенсійної реформи оперують багатьма цифрами, які не стикуються між собою і складні для пересічної людини. Тому за рамками дискусій залишаються головні питання: чому ПФ не вистачає коштів, і що треба робити з владою, яка розкрадає бюджетні кошти, що могли б піти у Пенсійний фонд.

Збільшення пенсійного віку для жінок до 60 років не вирішує кошторисні проблеми фонду. За цей рахунок його дефіцит скорочується лише на 7% або на 2,5 мільярда гривень у цифрах 2010 року. На тлі 34 мільярдів гривень дефіциту це надто мало.

Якщо влада "протягне" пенсійний закон, і пенсійний вік жінок зрівняється з пенсійним віком чоловіків, то громадяни будуть працювати в середньому 40 років.

Припустимо, що після виходу на пенсію пенсіонери в середньому будуть живати 16 років - жінки 19 років, чоловіки 13 років. І в цей же період вони мали б можливість отримувати пенсії на рівні середньої зарплати у минулому.

Однак вони сплачують у ПФ не повну зарплату, а лише 34% - нарахування на зарплату у ПФ 32% і податок із зарплати 2%. Тобто за 40 років роботи повинна була назбиратися сума, яка дорівнює їх зарплаті за 13,6 року - 40 х 0,34.

Інакше кажучи, українці прогодували б себе на пенсії на рівні отриманої ними зарплати протягом 13,6 року. Проте вони отримують пенсії на рівні лише 45% середньої зарплати. На таких умовах їм вистачило б коштів на 30,2 року - 13,6 : 0,45.

Тобто за логікою розрахунків середній українець чи українка могли б отримувати пенсію в період свого доживання протягом 30 років - до 90 років життя. Однак середній пенсіонер живе всього 76 років - 79 років жінки і 73 роки чоловіки.

Питається: чому у ПФ не вистачає коштів? Звичайно, середня зарплата зростає, і це є певним фактором нестачі пенсійних коштів. Проте найбільше на розмір пенсій впливає інфляція - 8-10% на рік. За десять років середня зарплата подвоїться. За 40 років номінальна середня зарплата зросте у 16 разів.

Відрахування у ПФ протягом 40 років в абсолютному розмірі збільшуватимуться. Нинішня 20-річна людина через 40 років буде мати у фонді свої перші внески, які знеціняться на 1 600%, але пенсія 2051 року повинна дозволити людині гідно жити.

Який же вихід, якщо тривалість життя теж зросте, а разом з цим - і частка пенсіонерів серед населення? При цьому постійне підняття віку має фізіологічну межу. Це доведено в Японії, США, Ізраїлі, західноєвропейських країнах.

Образно кажучи, все це схоже на гонку за горизонтом. Чим ближче до нього, тим він далі. Відтак, обговорення такого шляху пенсійної реформи нагадує маячню.

Реформа відповідає образу мислення українського уряду, МВФ та низки країн ЄС, на яких чиновники люблять посилатися. Навіть на одне з телешоу вони привезли півдюжини закордонних фахівців. Останні підтвердили: підняття віку виходу на пенсію - основний шлях вирішення пенсійної проблеми.

Однак автор переконаний: цей шлях - укол морфію для хворого, який короткочасно знімає біль, але не є засобом лікування.

Головна проблема інфляційної недуги при лікуванні пенсійної хвороби у тому, щоб домогтися прискореного інноваційно-інвестиційного шляху зростання коштів ПФ. При цьому темп їх зростання повинен значно перевищувати темпи інфляції.

Тут вимальовуються два шляхи вирішення проблеми. Перший - значне зниження рівня інфляції, це головна проблема економік розвинутих країн. Другий - доручення Пенсійному фонду діяльності з впровадження високих технологій.

Введення ж другого і третього рівнів пенсійної реформи - це зелене світло для нових шахраїв, які використають цей механізм для крадіжки громадських коштів.

Фінансові аферисти, які на початку 1990-х років започаткували трасти і завдяки обману людей стали мільярдерами, зараз намагаються повернути країну до часів масових крадіжок коштів окремих громадян та громади в цілому. Вони носять на шиї золоті хрести, але давно продали свої душі сатані. Серед них - і нинішні урядовці.

У 2007 році, перебуваючи на лікуванні в Ізраїлі, автор прочитав у російськомовній газеті, що уряд країни дозволив ПФ направити на комерційну діяльність 5% сум фонду. Держава підтримує намагання фонду вкласти кошти у прибуткові проекти.

Як вона це робить? Фонд домовляється з інноваційними фірмами, здатними принести високий щорічний прибуток, і безвідсотково вкладає кошти у цей бізнес. За це така компанія отримує державні пільги з оподаткування.

Якщо розмір податків звичайних компаній сягає 60%, то компаніям, які залучають кошти ПФ, держава, за неофіційними даними, встановлює податки на рівні 0-20%.

Ставки податків - це комерційна таємниця, але ПФ Ізраїлю не має проблем з виплатами пенсій. При інфляції 3-4% на рік прибутковість ізраїльських інноваційних компаній, які співпрацюють з ПФ, сягає 300-1000%. При цьому "комерційна" частка фонду все одно обмежується п'ятьма відсотками.

Для розуміння такої схеми зростання ПФ автор методами аналітичної геометрії провів аналіз, який довів: така схема має не тільки математичне, але й економічне обґрунтування. Для подальшої розробки це питання буде передане до НАНУ.

Так можна створити ефективний механізм вирішення проблем ПФ України. Ще у 2000 році в одній з публікацій автор довів, що розвиток наукоємних галузей приніс би бюджету Києва вчетверо більше податків та внесків у ПФ.

Тодішня влада проігнорувала цю публікацію, бо прямо чи опосередковано красти бюджетні та потенційно пенсійні кошти шляхом їх вилучання за допомогою банків і страхових компаній легше, ніж створювати умови для інноваційного зростання ПФ.

Пенсійна реформа несумісна з корупцією на вищих щаблях влади, яку очолюють ті, хто найбільше галасує про боротьбу з нею. Матеріалів "Української правди" достатньо, щоб вже зараз для очільників влади шукати місця на 101-му кілометрі.