Відставання за рівнем життя України від розвинених держав, як і раніше, величезне: робота, яку американець виконує один день, в українця займає шість днів, у росіянина - три.

При цьому якщо показник загальної продуктивності праці в США взяти за 100%, то у Швеції він становитиме 81%, у Канаді - 80%, в Іспанії - 75%, у Польщі - 43%, в Росії - 31%, в Бразилії - 23%, в Україні - 16%, в Китаї - 10%, в Індії - 8%.

Динаміка зміни продуктивності праці в Україні ще більш невтішна.

За даними австрійського банку Creditanstalt, з початку 1990-х років до початку 2000-х років продуктивність праці в Польщі зросла на 240%, в Угорщині - на 140%, у Чехії - на 109%, а в Україні - впала на 86%. До 2011 року ситуація тільки погіршувалася.

Як відомо, продуктивність залежить від ступеня технологічності виробництва. По суті, Україна так і не вийшла з інвестиційної кризи, яка почалася після розвалу СРСР. Якщо в 1996 році вкладення в основний капітал становили близько 15% від обсягу 1990 року, то в 2008 році - 44%. Однак у 2009 році знову відбулося падіння - 21%.

Показник енергоємності ВВП України один з найвищих у світі. У 2008 році він був у 2,5 разу вищим за середній рівень енергоємності ВВП розвинених країн. Відтак, рейтинг України з технологічної конкурентоспроможності, за оцінками Всесвітнього економічного форуму, впав до 83-го місця серед 139 країн світу в 2010 році.

Світові рецепти

Всі країни-лідери, які показували тривалий економічне зростання, створювали умови для інвестора, який повинен приносити гроші і технології. Щоб ці умови не були собі на шкоду, намічали точки зростання у пріоритетних галузях.

Наприклад, Сінгапур у 1960-х роках був лише постколоніальним містом-портом з відсталою інфраструктурою - залишилися тільки пальми та причали. Після відходу британців було втрачено 20% ВВП. Навіть питну воду їм доводиться імпортувати.

Класик результативних реформ, лідер країни Лі Куан Ю зміг заманити в країну великий капітал і створити для нього такі умови, що вже у 1980-х роках Сінгапур став великим торговельним центром і одним з лідерів у виробництві електроніки. У 2005-2006 роках Світовий банк визнав економіку Сінгапуру найпривабливішою у світі.

Отже, рецепт такий: вибрати свої перспективні ніші і створити умови для бізнесу.

Почнемо із створення умов. Очевидно, потрібно покращувати загальне бізнес-середовище - прискорювати дерегуляцію і системно боротися з корупцією. Однак це вже зроблено в інших країнах. Чому інвестор піде до нас?

Якщо проект у пріоритетній високотехнологічній галузі запускається в будь-якій країні Євросоюзу, наприклад, у Німеччині, Франції, Іспанії або Словаччині, то інвестор відразу ж отримує 25-50% від суми інвестицій прямо з держбюджету.

До того ж, вартість кредиту в цих країнах - 3,5-4%. У Європі також діють регіональні та місцеві програми, які вирішують питання інфраструктури для нового виробництва.

Практика Китаю свідчить, що в деяких особливо пріоритетних для країни галузях до 70-80% інвестицій у будівництво нового виробництва також компенсує держава. Вартість кредиту - близько 4%. У результаті, Китай в останні роки став абсолютним лідером із зростання в низці перспективних галузей.

Перші кроки

У контексті розглянутих проблем звертає на себе увагу урядова Програма розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності до 2015 року. Вона показує, що уряд розуміє основні завдання держави в економіці: створення загальних умов для бізнесу та стимулювання розвитку пріоритетних напрямків у високотехнологічних галузях.

Документ передбачає два етапи.

Перший - вихід з інвестиційного кризи - триватиме протягом 2011-2012 років. Він включає покращення умов для інвесторів, підтримку галузей, які працюють на внутрішній і зовнішній попит, накопичення інвестиційних ресурсів. Йдеться про АПК, ВПК, ГМК, машинобудування і легку промисловість.

Другий - триватиме протягом 2013-2015 років. Увага зосереджуватиметься на секторах, які, як очікують, ляжуть в основу "економіки майбутнього" і вимагатимуть значно більше коштів - аерокосмічна сфера, інформаційно-комунікаційні технології, біотехнології і нанотехнології, фармацевтика та медичне обладнання.

За словами співавтора програми, першого віце-прем'єра Андрія Клюєва, у промисловості повинна вирости частка високотехнологічних виробництв, а отже - конкурентоспроможність економіки. Він вважає, що головна мета програми - модернізація економіки і виведення її на новий технологічний рівень.

З тисяч інвестиційних проектів відібрано близько 170-ти на 368 мільярдів гривень. Розглянуті пропозиції сотень великих підприємств. Список проектів оновлюється. Керівників компаній вже просять надавати інвестиційні плани на майбутні роки.

Існують чіткі критерії: проект повинен бути високотехнологічним, створювати робочі місця, розвивати вітчизняне виробництво, сприяти імпортозаміщенню, піклуватися про природу і найголовніше - мати достатню частку приватного капіталу.

У найближчі роки планується застосовувати такі форми державної підтримки проектів: державні гарантії, здешевлення позик, бюджетне фінансування, надання кредитів за рахунок держбюджету, часткова компенсація вартості продукції, інвестиційні субвенції місцевим бюджетам, залучення ресурсів міжнародних фінансових організацій, стимули, передбачені Податковим кодексом.

Україна вже шукає своє місце у світовій економіці, і вона повинна активніше використовувати рецепти країн, які вже сотворили "економічне диво".