Напрямків уникнення від сплати податків багато. Обсяги деяких з них рахує НБУ. Між тим, використання державної статистики, моделювання ситуацій та спеціальні розрахунки дозволяють розширити оцінку обсягів уникнення від сплати податків, які  стосуються великого та середнього бізнесу.

Щомісячно Держкомстат публікує таблицю "Фінансові результати від звичайної діяльності підприємств до оподаткування за видами промислової діяльності". Протягом десяти років структура цих даних не змінювалася, що дозволяє вести порівняльний аналіз.

У таблиці наводяться частки підприємств галузей, які одержали прибуток і збиток, а також загальні розміри "плюсів" і "мінусів". Сума прибутку і збитку дає фінансовий результат за галузями. Всі ці показники стосуються промисловості загалом.

З роками обсяги прибутків та збитків галузей зростають, але наскільки змінюються співвідношення частки прибуткових та збиткових груп підприємств? З роками підприємства працюють краще чи гірше? Чи вплинула на це світова криза? Чи є закономірності у зміні співвідношень прибутків та збитків?

Відповіді на ці питання дозволять визначити, чи зникають з фінансового обороту кошти незаконними шляхами.

Якщо взяти до уваги частку збиткових підприємств промисловості, наприклад, за січень з 2001 року по 2011 рік, то з'ясовується, що протягом чотирьох років цей показник коливався в діапазоні до 30%, а протягом інших семи років - до 14%.

Відповідно до результатів обробки фінансових результатів, тіснота зв'язку часток збиткових підприємств з 2001 року по 2011 рік перевищує 85%, а тому можна стверджувати, що значимим фактором в цьому зв'язку є штучна регуляція показника.

Саме вона штучно зменшує загальний фінансовий результат. Так, у посткризовому січні 2011 року було 46,6% збиткових великих та середніх підприємств, у кризовому січні 2009 року - 50,4%, а в січні 2007 року, року зростання економіки, - 35,2%.

Для порівняння: в 1990 році частка тоді ще державних великих і середніх збиткових підприємств промисловості дорівнювала лише 7%. Їх масове роздержавлення пояснювалося тим, що приватний власник більш ефективний, ніж держава.

Між тим, зростання частки приватних підприємств супроводжувалося зростанням частки збиткових компаній.

Автор теж вважає, що зазвичай приватний власник ефективніший за державу. Чому ж тоді порівняно з 1990 роком частка збиткових підприємств, в тому числі в період значного зростання економіки 2006-2007 років, була уп'ятеро більшою?

Відповідь проста: щоб не сплачувати податки, значну частину фінансового результату або весь результат штучно виводять з фінансового обороту ще до сплати податків. А що візьмеш із збиткового підприємства?

Існує кілька законних способів виведення прибутку з-під оподаткування.

Перший - якщо власником фірми є офшорна компанія, яка весь дохід ще до оподаткування в Україні виводить за кордон, де малі ставки оподаткування.

Другий - створення в офіційних чи фактичних, на кшталт Кіпру, офшорах управляючої компанії, яка розпоряджається фінансовим результатом українського підприємства, офіційно спорідненого з цією фірмою.

Обставини балансування прибутків і збитків пояснюються тим, що для великих фірм розвинених країн вважається непристойним виводити з-під оподаткування весь фінансовий результат усіх споріднених підприємств.

В одних компаніях в офшор виводиться весь дохід, в інших - частина, і дуже рідко весь фінансовий результат залишається в країні перебування підприємства. Коливання співвідношень між прибутком та збитком на різних підприємствах - це майже суто суб'єктивна справа їх власників.

Україна не є засновником такого способу ухиляння від податків. Ще у 1848 році в Російській імперії було засноване вільне місто Єйськ, яке отримало податкові пільги для пришвидшення свого розвитку. Це був один з перших європейських офшорів.

На середніх підприємствах переважають інші методи ухиляння від сплати податків. Серед них - продаж за готівку товарів в роздрібній мережі без касових апаратів і вилучення з обігу частки доходу, завищення норм витрат матеріалів і випуск продукції, яка не обліковується. Останнє характерно для деревообробної галузі.

Між тим, розвинені країни користуються потужними морально-правовими важелями впливу на власників підприємств, аби стримувати цей процес. На відміну від України, це стримування не зводиться тільки до зменшення - у майбутньому - ставок податку.

Однак повернімося до сучасності. Січневий фінансовий результат 2011 року на великих та середніх збиткових промислових підприємствах України становив 4 897 мільйонів гривень, у річному вимірі - майже 59 мільярдів гривень.

Навіть якщо відняти результат 10% державних підприємств, то частка приватних становитиме 53 мільярди гривень збитків. Після усунення можливої погрішності - 47 мільярдів гривень збитку або приблизно 11-12% суми державного бюджету.

Це ціна бездіяльності влади. Враховуючи географічну структуру розміщення галузей промисловості, можна розрахувати показники галузей і регіональних центрів, де ухиляються від сплати податків, у відсотках до загального фінансового результату.

Серед галузей: добування паливно-енергетичних копалин - 35%, хімічна та нафтохімічна промисловість - 45%, виробництво міндобрив - 75%, металургійне виробництво - 76%, виробництво і розподіл електроенергії та газу - 37%.

Уникнення від сплати податків виглядає приблизно так: Донецька і Луганська області - 55%, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська області - 15%, решта областей - 30%.

Виробництво продуктів харчування, напоїв та сигарет - 50%, обробка деревини - 93%, виробництво пластмасових виробів - 62%, машинобудування - 45% та деякі інші галузі промисловості більш-менш рівномірно розташовані в усіх областях.

Особливо впадають в око показники уникнення від сплати податків на Донбасі, який є не тільки найпотужнішим промисловим центром України, але й своїми висуванцями представляє майже всю абсолютну владу України.

Як відомо з історії, ухиляння від сплати податків, корупція та організована злочинність - це соціально-економічні брати-близнюки, з якими свого часу нині розвинені держави боролися різними засобами, в тому числі за допомогою армії.

Імітація ж боротьби з корупцією та організованою злочинністю з боку влади України, яка складається з представників Партії регіонів, "народників" та комуністів, - це фарс.

Своїми "реформами" та витяганням перед черговими виборами на поверхню суспільної уваги питання щодо особливого статусу російської мови в Україні злочинний світ Донбасу душить українців, в тому числі і своїх виборців.

А де ж народна армія?