З лютого на 30% підвищується оплата електроенергії, спожитої населенням понад встановлений граничний рівень - 150 або 250 кіловат-годин на місяць залежно від категорії споживача.

І хоча більшість сімей в Україні споживають якраз таку кількість електроенергії, це рішення торкнеться багатьох.

Підвищення тарифів на електроенергію було очікуваним і необхідним рішенням. Хоча, можливо, головним "стимулятором" виступає необхідність отримання кредитної програми МВФ, менш доцільним це рішення не стає.

Після 2006 року - а саме тоді відбулося останнє підвищення тарифів на струм - політична кон'юнктура весь час брала гору над економічними розрахунками. Спроби НКРЕ переглянути тарифи були марними: у країні тривали перманентні вибори.

Сьогодні уряд змушений ввести режим жорсткої економії для скорочення дефіциту держбюджету. І підвищення тарифів, у тому числі на енергоресурси, необхідне для вивільнення коштів на фінансування не менш важливих медичної та освітньої сфери.

Підвищення цін - перший крок до скорочення субсидування побутових споживачів за рахунок промисловості. Крім того, це сприятиме підвищенню якості послуг.

Через стримування зростання тарифів на електроенергію українська енергетика, як і енергетика інших країн колишнього СРСР, продовжує функціонувати на спрацьованих радянських активах. Починаючи з енергоблоків, введених у дію в 1960-х роках, і закінчуючи дерев'яними стовпами електропередач.

Радянський "запас міцності" вичерпаний. Новорічна ніч без світла для більш ніж трьох тисяч жителів Підмосков'я - наочний тому приклад. Без переобладнання галузі такі прецеденти можуть стати регулярним явищем і для українських споживачів.

Однак НКРЕ стверджує, що нові тарифи все ще не покривають усіх економічно обґрунтованих витрат.

Так, при нових цінах на кіловати понад граничного рівня для населення на рівні 30 копійок за кіловат ціна купівлі 1 кіловат-години на оптовому ринку електроенергії в грудні становила близько 35 копійок. Відповідно, моментального збільшення інвестицій для підвищення надійності і якості послуг не варто очікувати.

Однак тренд в цьому напрямку проглядається. Приміром, НКРЕ планує зобов'язати енергокомпанії скорочувати тривалість перерви постачання струму споживачам.

Приведення цін на енергоресурси до економічно обґрунтованого рівня - необхідна умова для зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище. По-перше, це стимулює розвиток місцевих і поновлюваних джерел енергії. По-друге, вищі ціни призведуть до більшої економії споживання енергоресурсів.

І хоча населення навряд чи різко знизить споживання, точно зросте попит на багатозонні лічильники, які дозволяють економити великий обсяг електрики.

При відсутності різкого підвищення якості послуг за новими цінами держава повинна продемонструвати, що вона цінує тих, хто ці послуги оплачує. Немає нічого більш демотивуючого для споживача, коли він знає, що його заможніший сусід або роками не платить за енергію, або просто її краде.

Відомий факт: найбільш дисциплінованими платниками є пенсіонери, інші дозволяють собі оплачувати рахунки раз на квартал. Введення пені за несвоєчасну оплату за комунальні послуги - один з прикладів заохочення споживачів. Штрафи за крадіжку електроенергії також дадуть певний позитивний ефект.

За останні десять років енергокомпаніям вдалося істотно знизити комерційні втрати у мережах. Сьогодні вони становлять до 10% від загальної поставленої енергії. Тим не менш, головним "мотиватором" для населення залишається наочна демонстрація принципу "більше плачу - більше отримую". У цьому сенсі м'яч нині на полі влади.

Якщо кожен відчує поступове поліпшення якості послуг, питання про подальшу доцільність підвищення тарифів буде зняте з порядку денного. В іншому випадку заклик "затягнути пояси" в ім'я ефемерних реформ не спрацює.