Як відремонтувати замок
В Україну прийшла епоха непу: 30 жовтня 2010 року набуває чинності закон про державно-приватне партнерство. Україна отримала шанс ефективно використати економічні механізми, випробувані СРСР у 1920-х роках.
Тоді задля підняття зруйнованої громадянською війною економіки більшовики зробили крок до капіталізму і віддали частину державної власності у концесію. З історії відомо, який підйом відбувся після цього. І не в останню чергу цей позитивний тренд завдячував своєю появою державно-приватному партнерству.
Зараз інші часи, проте прийняття цього закону має важливе значення. За даними опитування, проведеного одним з видань, закон про державно-приватне партнерство - найкорисніший з прийнятих депутатами цього скликання.
Менеджер проектів фонду "Ефективне управління" Андрій Лобач, один з авторів законопроекту, вважає його "важливим сигналом для інвесторів, які придивляються до України". За його словами, створено механізм залучення інвесторів в інфраструктурні проекти без передачі майна у приватну власність.
У держвласності перебуває низка об'єктів, приватизація яких або неможлива, або пов'язана з надзвичайно складними та тривалими процедурами. Дороги, мости, порти та замки неможливо повністю передати у приватні руки.
З іншого боку, держава не має можливості за власний рахунок розвивати інфраструктурні проекти, а суспільство не готове сприйняти їх приватизацію.
Є ще один момент, який підкреслює важливість нового закону: односторонній розвиток економіки. Приватний сектор має хоч якусь змогу залучати інвестиції, тоді як інфраструктурні проекти фінансуються за рахунок держбюджету.
Можливостей останнього, як правило, не вистачає. Відсутність модернізації системи охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, зношеність транспортної інфраструктури робить ці галузі притулком відсталості та занепаду.
На перший погляд, ситуація безвихідна: передача цих секторів у приватну власність неможлива, розвиток силами держави - теж. І лише з прийняттям закону про державно-приватне партнерство влада гіпотетично вирішила обидва питання.
Закон відкриває приватним інвесторам двері до концесій і спільного використання держвласності. На думку аналітиків, створення механізму партнерства дозволить додатково залучити в економіку України 20 мільярдів доларів інвестицій.
Причому інвестиції буде залучено не у суто приватний бізнес, а в інфраструктурні проекти, ситуація з фінансуванням яких в Україні є чи не найгіршою не тільки серед європейських, а й серед сусідніх країн СНД.
Куди можуть бути залучені ці кошти? Хто стане інвестором? Закон перераховує галузі, де можна застосовувати механізми державно-приватного партнерства. Деякими з них, вочевидь, інвестори зацікавляться у першу чергу: видобування корисних копалин, виробництво та постачання тепла і газу, морські порти.
Як зазначає партнер юридичної компанії "Арцингер та партнери" Вольфрам Ребок, у господарській практиці за кордоном концепція державно-приватного партнерства успішно застосовується як альтернатива приватизації стратегічних об'єктів.
Наслідки залучення цього механізму у портах можуть бути грандіозними. Так, у Румунії в 2004 році було здано у концесію Південний контейнерний термінал в порту Констанца, після чого вже у 2005 році його вантажообіг збільшився уп'ятеро.
Передавання портів у концесію - чи не єдиний шлях розвитку сектора за умови збереження його стратегічного статусу та заборони приватизації.
Загалом транспортна інфраструктура є найбільшою сферою потенційного застосування механізмів партнерства. Державі вигідно залучати інвесторів для будівництва доріг, мостів, автострад, посадкових смуг на аеродромах.
Також за рахунок приватних інвестицій можна розвивати об'єкти культурної спадщини - переважно зруйновані та занедбані українські замки і палаци. Саме так Франція, починаючи з середини минулого століття, відродила свої замки.
Культурну спадщину було передано у концесію приватним компаніям, які мають досвід в управлінні об'єктами нерухомості. Так французи зберегли чимало пам'яток архітектури і сприяли розвиткові туризму. Чим не приклад для України?
Для спеціалізованих фірм, які професійно працюють з інфраструктурою, Україна буде привабливим об'єктом. Враховуючи вигідне розміщення у центрі Європи, кількість населення та потенціал країни, в світі знайдеться небагато альтернатив.
Традиційний інвестиційний полігон - Китай - привабливий, проте й ризики там високі. Економіка перегріта, інфраструктура розвивається, випереджаючи потреби і реальні можливості: активне будівництво призвело до появи міст-привидів.
Первинний потенціал Китаю вичерпується, і на цьому тлі привабливість України росте. Крупних інвесторів передусім зацікавлять великі інфраструктурні об'єкти.
Це не означає, що для невеликих внутрішніх інвесторів немає можливостей. Малий і середній український бізнес зможе зайнятися тими ж замками та палацами. Та й серед інфраструктурних об'єктів знайдеться немало таких, які можна взаємовигідно розвивати за рахунок внутрішніх інвестицій.
Для залучення інвестора у рамках партнерства не потрібно винаходити велосипед. Держава залишає за собою право власності, інвестор заходить у концесію, вони укладають угоду. Інвестор лагодить об'єкт і експлуатує його.
Держава отримує відремонтований об'єкт, який не вимагає бюджетних коштів на його утримання, а інвестор одержує прибуток за рахунок його експлуатації. Таким чином, зростає туристична привабливість і об'єкта, і країни.
На жаль, закон, який відкриває такі можливості, може залишитися на папері. Цей документ рамковий, він не містить деталей. Так, закон говорить про створення уповноваженого органа у Кабміні, який прийматиме рішення про передавання об'єктів у партнерство. Однак який орган це буде робити, досі незрозуміло.
Нема ні процедури, ні нормативних документів, ні навіть реєстру об'єктів, які планується передати у концесію, а до 30 жовтня залишилося небагато часу.
Експерти побоюються, що правила гри не будуть чесними. Адже всі блага, які держава здатна отримати через імплементацію цього механізму, можливі лише за умови дотримання прозорих процедур визначення приватних партнерів.
Головні критерії при їх відборі - управлінський досвід і гроші. Суспільство апріорі сприймає державні ініціативи як корумповані. Буде шкода, якщо такий корисний механізм у результаті непрозорих дій держави перетвориться на профанацію.