У Нацбанку дужчає маразм

Під час інвестиційного форуму, організованого групою компаній "Інвестиційний капітал Україна", відомий американський економіст Нуріель Рубіні дав свої рекомендації українській владі. Серед них була одна дуже конкретна і резонансна.

Авторитетний заокеанський експерт порадив девальвувати гривню, що дозволить, на його думку, посилити конкурентоспроможність української економіки.

НБУ проти Рубіні

Звичайно ж, фінансовий ринок завмер в очікуванні реакції української влади. Відповідь прозвучала дуже швидко. Ліпше б її не було.

"Можна досягти ефекту реальної девальвації за рахунок зниження інфляції із збереженням купівельної спроможності гривні в країні", - заявив керівник групи радників глави НБУ Валерій Литвицький.

Він відзначив, що девальвація гривні призведе до подорожчання імпорту, до вартості якого чутливі українські експортери. "Треба зменшувати інфляцію, тоді в реальному вираженні курс гривні послабиться. Якщо хочемо підтримати експорт, слід знижувати інфляцію", - повторив Литвицький. По суті, він відкинув пропозицію Рубіні.

Ніхто з експертів не наважиться сперечатися з Литвицьким з приводу того, що для вітчизняної економіки було б дуже непогано, якби інфляція в Україні знижувалася і становила всього 1-2% на рік - як в економічно розвинених країнах.

Однак Рубіні, напевно, знає, що в Україні така низька інфляція неможлива протягом мінімум десятка років. Просто він не говорив про це на згаданому форумі, наївно припускаючи, що українська влада, зокрема керівництво НБУ, теж про це знає.

На жаль, американський експерт помиляється. Нинішньому керівництву НБУ високий професійний інтелект не притаманний, що зайвий раз підтвердив Литвицький наведеною вище відповіддю на пропозицію професора.

З чим їдять інфляцію

Можна, звичайно, впіймати на слові радника НБУ і запитати у нього: якщо ви знаєте про користь низької інфляції і хочете таку мати, то чому за всі роки незалежності, за рідкісним винятком, ви допускали інфляцію на рівні 10-20% на рік?

Втім, неважко здогадатися, що може відповісти Литвицький. Він скаже, що Нацбанку заважали нехороші українські уряди, які швидко підвищували номінальні доходи населення - зарплати, пенсії, соціальні допомоги. Втім, виникають нові питання.

По-перше, невже керівники НБУ сподіваються, що нинішній і майбутні уряди змінять таку політику? Навряд. Більше того, президент Віктор Янукович заявляє, що його головне завдання - істотне поліпшення добробуту українців.

По-друге, стратегія урядів на швидке зростання соціальних стандартів в Україні аж ніяк не помилкова. Навпаки, значними темпами підвищувати доходи населення потрібно обов'язково, якщо українці хочуть наблизитися до рівня розвинених держав.

В ЄС, США, Канаді, Японії розміри середніх зарплат і пенсій зараз у 10-20 разів вищі, ніж в Україні. Аби їх наздогнати хоча б за 20-30 років, потрібно підвищувати реальні доходи українців щорічно не менш ніж на 10%. Отже, доходи мають рости.

Високі ж темпи збільшення номінальних доходів населення протягом кількох десятиліть будуть залишатися потужним інфляційним чинником, оскільки швидке зростання зарплат і пенсій провокує ріст попиту населення на споживчі товари. Крім того, зарплата є складовою собівартості вироблених в Україні товарів і послуг.

Ще однією вагомою причиною високої інфляції в Україні, про яку теж не може не знати керівництво НБУ, є відсутність нормальної конкуренції, велика тінізація економіки, домінування у багатьох сферах монопольних структур, для яких зростання цін є способом отримання додаткових прибутків.

Високу інфляцію в Україні зумовлює також бідність населення і викликані нею особливості структури споживчого кошика. У розвинених країнах продукти харчування займають лише 10-15% споживчого кошика, в Україні - 50-60%.

Якщо у них подорожчання продуктів на 10-20% у зв'язку, наприклад, з неврожаєм забезпечує інфляційну надбавку в розмірі 1-3%, то в Україні - 5-12%. Неврожаї ж в цілому або за окремими культурами трапляються досить часто. Причому ціни в Україні після зростання дуже рідко повертаються до попередніх позначок.

Особливо цинічними видаються висловлювання Литвицького про прагнення до низької інфляції на тлі статистики: інфляція у серпні і вересні встановила рекорди для цих місяців - 1,2% і 2,9% відповідно.

Однією з головних причин таких високих показників стало різке подорожчання продовольчих товарів. Також відчутним чинником інфляції в Україні є зростання світових цін на енергоносії, яке спостерігається у нинішньому десятилітті.

Помилки Нацбанку

Що стосується надбавки до інфляції від девальвації гривні за рахунок подорожчання імпортних товарів, то так, вона буде. Але це корисна складова інфляції, завдяки якій підбадьориться національний виробник, створяться нові робочі місця, підвищаться зарплати і надходження до державного бюджету.

Саме завдяки сильній девальвації гривні у 1998-1999 роках українська економіка вперше з моменту здобуття незалежності вийшла на зростання реального ВВП і реальних доходів населення.

Окремо слід зупинитися на фразі радника глави НБУ про те, що "девальвація гривні призведе до подорожчання імпорту, до вартості якого чутливі українські експортери".

Таку сентенцію міг вимовити тільки дуже слабкий економіст. Рентабельність експортерів неодмінно зросте у гривневому обчисленні в разі девальвації гривні, якою б великою не була складова імпорту в собівартості виробленої продукції. Виходить, Литвицький не розуміє цієї елементарної економічної істини?

Зате він нічого не сказав про іншу, реальну, причину ігнорування керівництвом НБУ поради Рубіні девальвувати гривню: у випадку ослаблення національної валюти стане ще складніше обслуговувати кредити тим, хто взяв їх в іноземній валюті.

Зрозуміло, чому Литвицький не став говорити про це. Так, помилкове рішення про широке валютне кредитування приймало восени 2004 року колишнє керівництво - головою НБУ тоді був Сергій Тігіпко, першим заступником - Арсеній Яценюк.

Однак нинішнє керівництво на чолі з Володимиром Стельмахом скасувало цю постанову лише восени 2008 року, коли гривня уже почала "валитися".

Мало того, Стельмах двічі провів шкідливу ревальвацію національної валюти і до останнього усіх переконував, що гривня не буде падати, навпаки - її чекає лише зміцнення. Отже, на нинішніх керівниках Нацбанку лежить не менша, а навіть більша відповідальність, ніж на їх попередниках.

Рецепт для економіки

Ідея Рубіні про користь для української економіки девальвації національної валюти, безперечно, правильна. Причому, якщо для вітчизняної металургійної чи хімічної продукції на світових ринках видасться вдала кон'юнктура, то надприбуток від її експорту неодмінно має йти державі - як це робиться у Росії чи Китаї.

Саме у девальвації гривні і створенні державних фінансових резервів полягає головне лікування української економіки від "голландської хвороби".

Українська влада має вибрати: або дозволяти й далі Нацбанку фіксувати валютний курс для власників валютних депозитів і комерційних банків, але шкодити виробнику, або ж починати відчутно девальвувати гривню на користь всієї економіки країни.

Українська економіка може стати успішною за двох умов. Перша - правильна валютно-курсова політика, яка полягає у плавній девальвації гривні, темпами, нижчими за інфляцію. Друга - рішуче подолання корупції.

Чесна конкуренція, хороший інвестиційний клімат, стимуляція національного виробника, зростання ВВП і надходжень до скарбниці - наслідок цих двох пунктів.

Закони економіки обійти не вдасться. Утримання валютного курсу при високій інфляції призведе до зростання негативного сальдо зовнішньої торгівлі.

Гривня рано чи пізно не встоїть. Однак чим довше Нацбанк штучно утримуватиме курс, витрачаючи валютні резерви, тим різкіше потім гривня обвалиться. Причому власники валютних депозитів і банківська система загалом у такому випадку постраждають ще більше, лише станеться це трохи згодом.

Нинішні бездарні керівники Нацбанку, схоже, просто затягують час, розраховуючи без потрясінь досидіти на своїх посадах до виходу на пенсію.